козуб

ко́зубом ста́ти. Дуже зашкарубнути, задубіти (про одяг, покривало тощо). Поки до санок дійшов (о. Гервасій), підрясник козубом став, аж до шкури прикипів (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. козуб — Ко́зуб: — кошик [III] — ручний кошик із лубу або лози [55] — тут: корпус карети [51]  Словник з творів Івана Франка
2. козуб — ко́зуб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. козуб — див. кошик  Словник синонімів Вусика
4. козуб — -а, ч. Ручний кошик із лубу або лози. Козубом стати — стати дуже твердим від морозу; задубіти (про мокрий одяг).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. козуб — КО́ЗУБ, а, ч. Ручний кошик із лубу (у 2 знач.) або лози (у 1 знач.). Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис); В майстерних козубах горіла найчистіша живиця (І. Франко); В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (О.  Словник української мови у 20 томах
6. козуб — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал.  Словник синонімів української мови
7. козуб — КО́ЗУБ, а, ч. Ручний кошик із лубу або лози. Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис, 1864, № 9131); В майстерних козубах горіла найчистіша живиця (Фр., III, 1950, 137); В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах