козуб
КО́ЗУБ, а, ч.
Ручний кошик із лубу (у 2 знач.) або лози (у 1 знач.).
Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис);
В майстерних козубах горіла найчистіша живиця (І. Франко);
В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (О. Ільченко);
Якби хто чужий, то й не впiзнав би, що то Михайло .. За плечима на шлеях велетенський берестяний козуб. На козубi – снiп рiзного зiлля (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)