крячка

сиді́ти ка́менем (пенько́м, кря́чкою і т. ін.). 1. Перебувати в нерухомому положенні. Увесь Єрусалим, старе й мале біжить, щоб на видовисько поглянуть, се тільки ти тут каменем сидиш (Леся Українка). 2. Наполегливо займатися чим-небудь, заглиблюватися у якусь роботу, заняття і т. ін. Лікарі кажуть покинути таку працю, більше гуляти, спочивати, а я мушу каменем сидіти (М. Коцюбинський); Ялинка… пиво… Преферанс… А ти — води. Сиди пеньком. Рахуй у книзі чийсь аванс… (Еллан). 3. Перебувати де-небудь безвідлучно, нікуди не виходячи або не від’їжджаючи. Дід .. незмінно відказує: — Не хочу каменем сидіти на місці, в поле закортіло. Як там у полі, га? (Є. Гуцало); — Ти хоч би пішла проходилася. А то сидиш крячкою у хаті, аж зажовкла (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. крячка — кря́чка іменник жіночого роду, істота качка * Але: дві, три, чотири кря́чки розм.  Орфографічний словник української мови
2. крячка — -и, ж., розм. Те саме, що качка I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крячка — КРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що ка́чка¹. Далі ішов я: озера блищали; Крилами крячки об воду черкали (Я. Щоголів); За олійним заводом Маслотресту болото було з осокою, з очеретом, з крячками й з крижнями (Остап Вишня); Над торішнім комишем уже звиваються білими табунцями крячки (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. крячка — КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит.  Словник синонімів української мови
5. крячка — КРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що ка́чка¹. Далі ішов я: озера блищали; Крилами крячки об воду черкали (Щог., Поезії, 1958, 425); *У порівн. — Ти хоч би пішла проходилася. А то сидиш крячкою у хаті, аж зажовкла (Мирний, III, 1954, 346).  Словник української мови в 11 томах
6. крячка — Кря́чка, -ки ж. Утка. Другі люде гуляють, ходять у гай, а ми крячкою сидимо дома. Левиц. І. 344. Як крячка та просиділа трохи не три тиждні коло матері. Мир. Пов. І. 137.  Словник української мови Грінченка