марнота

марнота́ марно́т. Те, що не має ніякого значення, цінності; щось неважливе, другорядне, непотрібне, дріб’язкове і т. ін. Усе то марнота марнот, а час іде, і немає сподіваних результатів (З газети).

Значення в інших словниках

1. марнота — марнота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. марнота — Суєта, марність, суєтність.  Словник синонімів Караванського
3. марнота — -и, ж. Абстр. ім. до марний I 3); марність, суєтність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. марнота — МАРНОТА́, и́, ж. 1. Абстр. ім. до ма́рний 3; марність, суєтність. Краса – то омана, а врода – марнота, жінка ж богобоязна – вона буде хвалена! (Біблія. Пер. І. Огієнка); [Мартіан:] Не заслужив я слів таких від тебе.  Словник української мови у 20 томах
5. марнота — МАРНОТА́, и́, ж. Абстр. ім. до ма́рний¹ 3; марність, суєтність. [Мартіан:] Не заслужив я слів таких від тебе. Се просто марнота й дрібна досада в тобі говорять (Л. Укр., III, 1952, 279); Руїни сірі.  Словник української мови в 11 томах
6. марнота — Марнота, -ти ж. 1) Суета, суетность. Угор. 2) Малость, ничтожная вещь.  Словник української мови Грінченка