меч
бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки? Це — небезпечний експеримент (Ю. Смолич).
ви́сі́ти дамо́кловим мече́м над ким—чим. Загрожувати кому-, чому-небудь; постійно турбувати когось. Небезпека бути викритим через отой вірш “дамокловим мечем” висіла над ним (А. Головко); Оце — приймуть чи не приймуть? — дамокловим мечем висіло над ним, і він докладав немало зусиль, щоб зосередитись і щось читати (В. Канівець).
вогне́м і мече́м, книжн. Нещадно; з великою жорстокістю. — Повернемо (хлопців) огнем і мечем, пане канцеляр! — вигукнув Єремія Вишневецький і вибіг на трибуну (П. Панч).
гостри́ти (рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) ніж (меч, соки́ру тощо) на кого—що і без додатка, несхв. Виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось. А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Шевченко); Тим часом над Європою насувалися хмари, вирувала буря. Вже рвався до влади Гітлер, Муссоліні гострив ніж на Абіссінію (З газети); (Зося:) Сава його (Гната) так любить, а він на Саву ножа гострить (І. Карпенко-Карий); (Монтаньяр:) Хто хоче буть республіканцем добрим, хай гострить меч на Брута перш за все (Леся Українка); Прожив життя тихе, богобоязливе, ні на кого він меча не гострив, не важили й сусіди на нього (Б. Федорів); Закликав (Т. Шевченко) громадою обух сталить, сокиру гострити на проклятих тиранів (П. Тичина); Гриб Боровик насупився .. і рубонув, як завше, без підтексту: — Нащо на добре діло гострити сокиру? (М. Стельмах); (Яків:) Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж (П. Автомонов); Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (І. Гончаренко).
дамо́клів меч ( рідше меч Дамо́кла), книжн. Небезпека або неприємність, що постійно загрожує комусь. Чому в їхньому домі з’явився саме Гаркуша, а не хтось інший. Це не доля, не фатум, не збіг обставин. Це — дамоклів меч! (Л. Дмитерко); Не знайдуть спільної мови, залишиться над Катериною висіти, мов клятий дамоклів меч, важка підозра, і… життя в них не буде (Ю. Збанацький); Дамокловим мечем нависає брак кваліфікованих кадрів (З журналу); Має ходити (Гонта) під дамокловим мечем, кожної миті сподіваючись смертельного удару (Я. Стецюк); Під постійним питанням, як під дамокловим мечем, саме існування національної мови (З газети); Над Україною завис меч Дамокла — Чорнобиль (З журналу).
переко́вувати / перекува́ти мечі́ на ора́ла, книжн. Перетворювати воєнні засоби, ресурси і т. ін. у мирні. Не в ті часи ми живемо, щоб мечі на орала перековувати.. Бо ніхто землі нам просто так не віддасть. Без боротьби (А. Головко); Ми завжди готові перекувати мечі на орала (З газети).
підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підне́сти і т. ін.) збро́ю (меч, соки́ру і т. ін.) проти кого, за кого—що і без додатка. Воювати з ким-небудь, намірятися вбити когось. Поклялися Бела і Данило не піднімати зброї один проти одного (А. Хижняк); Щасливий воїн, що в ім’я миру Свою підносить бойову сокиру, Во ім’я правди кривду тне з плеча (М. Рильський); Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка).
схрести́ти / схре́щувати списи́ (мечі́). Сперечатися, захищаючи певні погляди. (Ольга Антонівна:) Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. (Лисенко:) Ні, не треба… Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Ю. Мокрієв); Зацитує ось таке Антон Герасимович їхній педагогічній асамблеї, а надто ж тому патлатому дискутерові Берестецькому, з яким найчастіше схрещує списи (О. Гончар).
схре́щуються / схрести́лися списи́ (мечі́, багне́ти і т. ін.). 1. Хто-небудь вступає в гостру суперечку, полеміку з кимось. Критичні списи не раз схрещувалися над сторінками повістей Ігоря Муратова (З журналу); Це була б така собі невимушена розмова простого майстра з главою міста, але водночас схрестилися б мечі двох політичних супротивників (П. Загребельний). 2. Хто-неюудь ступає в бій, боротьбу з кимсь. Російські багнети схрещувалися з яничарськими ятаганами (С. Добровольський).
Фразеологічний словник української мови