мешкання

дармове́ ме́шкання, ірон., заст. В’язниця, тюрма. Утвердився вислів: оселитись на дармовім мешканні, тобто потрапити до в’язниці (З журналу); Перебувати в дармовому мешканні (З усн. мови).

Значення в інших словниках

1. мешкання — ме́шкання 1 іменник середнього роду дія від: ме́шкати ме́шкання 2 іменник середнього роду житло  Орфографічний словник української мови
2. мешкання — (приміщення) помешкання, житло, КВАРТИРА; (стале) домівка, оселя, господа, ф. кишло; (розкішне) хороми, палати, апартаменти; (місцеперебування) осідок; (дія) проживання.  Словник синонімів Караванського
3. мешкання — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. мешкати. 2》 діал. Житлове приміщення; житло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мешкання — МЕ́ШКАННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ме́шкати. Вона перебралася на мешкання до подруги, щоб зберегти незайманість законспірованої батьківської квартири (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. мешкання — ме́шкання квартира (ср, ст): “Що-о-о? Я старий дід?” – хмарив грізно свої сиві брови Заячківський. І де б це не було – в приватному мешканні чи в ресторані – зривався і ставив ногу на стіл (Купчинський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. мешкання — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
7. мешкання — Ме́шка́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мешкання — МЕ́ШКАННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ме́шкати. Вона перебралася на мешкання до подруги, щоб зберегти незайманість законспірованої батьківської квартири (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах