мешкання
МЕ́ШКАННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. ме́шкати.
Вона перебралася на мешкання до подруги, щоб зберегти незайманість законспірованої батьківської квартири (Ю. Яновський);
За часів царського самодержавства в українській мові утвердився вислів: оселитись на дармовім мешканні, тобто потрапити до в'язниці (з наук. літ.).
2. Житлове приміщення; житло.
Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (І. Франко);
Одного вечора, вертаючись з прогулянки повз залізничну станцію, почули, як хтось нагорі у мешканні начальника грав на фортепіано (Ірина Вільде);
Недалеко від річки Рибниці, майже притулившись до Сокільських скель, стоїть почорніла від часу гуцульська хата. Це і є мешкання знаменитого різьбяра Юрка Карпанюка (з наук. літ.).
◇ (1) Дармове́ ме́шкання, ірон., заст. – в'язниця, тюрма.
Утвердився вислів: оселитись на дармовім мешканні, тобто потрапити до в'язниці (із журн.);
Перебувати в дармовому мешканні (з усн. мови).
Словник української мови (СУМ-20)