мешкати
МЕ́ШКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Жити, проживати (у певному приміщенні).
Вілла, де я мешкаю, в кращій, тихішій і теплішій частині острова (М. Коцюбинський);
У тім самім домі, де мешкала учителька Марія, була на піддашші маленька .. комірочка, в котрій Тарас помістився з сестрами (С. Ковалів);
Оскільки в гуртожитку мешкали тільки нежонаті, на першому поверсі містилися їдальня та майстерня для лагодження одягу (М. Руденко);
// Жити (в гнізді, лігві і т. ін. – про тварин, птахів).
Полетів горобчик питати, де сова сидить; сказали йому, що вона в сухому дубі в дуплі мешкає (Леся Українка).
2. Жити, проживати у певній місцевості, місці.
Мешкають [нащадки запорожців] по багнючих [багнистих] місцях та захлюпаних селах славетної на все царство Полтавщини (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)