наробити

нароби́ти шу́му. Привернути до себе загальну увагу, стати предметом обговорення, дискусій і т. ін. Уже перша збірка “Лірики”, видана ще в Славгороді, наробила шуму, принесла йому і славу, й гроші (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. наробити — нароби́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наробити — див. нароблювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наробити — НАРОБИ́ТИ див. наро́блювати.  Словник української мови у 20 томах
4. наробити — нароби́ти: ◊ нароби́ти в по́ртки → портки ◊ нароби́ти цикорії → цикорія ◊ нароби́ти хри́ї → хрия ◊ нароби́ти ште́мпу → штемп ◊ сам нароби́в, сам і ви́ніс людина завжди відповідатиме за вчинене зло (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. наробити — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
6. наробити — НАРОБИ́ТИ див. наро́блювати.  Словник української мови в 11 томах
7. наробити — Нароби́ти, -ся см. наробляти, -ся.  Словник української мови Грінченка