1. Фразеологічний словник української мови

наробити

нароби́ти шу́му. Привернути до себе загальну увагу, стати предметом обговорення, дискусій і т. ін. Уже перша збірка “Лірики”, видана ще в Славгороді, наробила шуму, принесла йому і славу, й гроші (А. Головко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наробити — нароби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наробити — див. нароблювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наробити — НАРОБИ́ТИ див. наро́блювати. Словник української мови у 20 томах
  4. наробити — нароби́ти: ◊ нароби́ти в по́ртки → портки ◊ нароби́ти цикорії → цикорія ◊ нароби́ти хри́ї → хрия ◊ нароби́ти ште́мпу → штемп ◊ сам нароби́в, сам і ви́ніс людина завжди відповідатиме за вчинене зло (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. наробити — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм. Словник синонімів української мови
  6. наробити — НАРОБИ́ТИ див. наро́блювати. Словник української мови в 11 томах
  7. наробити — Нароби́ти, -ся см. наробляти, -ся. Словник української мови Грінченка