несповна

неспо́вна́ ро́зуму. Розумово обмежений, ненормальний і т. ін.; дурнуватий. — Нічого не можу збагнути, ти або хворий, або несповна розуму, або просто граєш чергову комедію,— вже гнівалась Ганка (В. Собко); Вона була — немов несповна розуму. Накручувала на руку косу, дивилася осклянілими очима в куток (Ю. Мушкетик); — Еге, згадають!.. — неусмішлива Григорівна пробує всміхнутися. — Скажуть: От баба, несповна розуму, задурно хату віддала” (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. несповна — неспо́вна́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. несповна — присл., розм. Не повністю, не цілком. Несповна розуму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. несповна — НЕСПО́ВНА́, присл., розм. Не повністю, не цілком. Пробувши в Росії несповна місяць, повернулися [брати] (І. Франко). ◇ (1) Неспо́вна́ ро́зуму – розумово обмежений, ненормальний і т. ін.; дурнуватий.  Словник української мови у 20 томах
4. несповна — НЕСПО́ВНА́, присл., розм. Не повністю, не цілком. Пробувши в Росії несповна місяць, повернулися [брати] (Фр., VI, 1951, 203). ◊ Неспо́вна́ ро́зуму — розумово ненормальний. Казали, що він став несповна розуму (Сміл., Сад, 1952, 132).  Словник української мови в 11 томах
5. несповна — Неспо́вна нар. Не вполнѣ; не сполна. неспо́вна ро́зуму. Полоумный. Моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.  Словник української мови Грінченка