несповна
НЕСПО́ВНА́, присл., розм.
Не повністю, не цілком.
Пробувши в Росії несповна місяць, повернулися [брати] (І. Франко).
◇ (1) Неспо́вна́ ро́зуму – розумово обмежений, ненормальний і т. ін.; дурнуватий.
– Нічого не можу збагнути, ти або хворий, або несповна розуму, або просто граєш чергову комедію, – вже гнівалась Ганка (В. Собко);
Вона була – немов несповна розуму. Накручувала на руку косу, дивилася осклянілими очима в куток (Ю. Мушкетик);
– Еге, згадають!.. – неусмішлива Григорівна пробує всміхнутися. – Скажуть: “От баба, несповна розуму, задурно хату віддала” (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)