1. Словник української мови у 20 томах

несповна

НЕСПО́ВНА́, присл., розм.

Не повністю, не цілком.

Пробувши в Росії несповна місяць, повернулися [брати] (І. Франко).

◇ (1) Неспо́вна́ ро́зуму – розумово обмежений, ненормальний і т. ін.; дурнуватий.

– Нічого не можу збагнути, ти або хворий, або несповна розуму, або просто граєш чергову комедію, – вже гнівалась Ганка (В. Собко);

Вона була – немов несповна розуму. Накручувала на руку косу, дивилася осклянілими очима в куток (Ю. Мушкетик);

– Еге, згадають!.. – неусмішлива Григорівна пробує всміхнутися. – Скажуть: “От баба, несповна розуму, задурно хату віддала” (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. несповна — неспо́вна́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. несповна — присл., розм. Не повністю, не цілком. Несповна розуму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. несповна — неспо́вна́ ро́зуму. Розумово обмежений, ненормальний і т. ін.; дурнуватий. — Нічого не можу збагнути, ти або хворий, або несповна розуму, або просто граєш чергову комедію,— вже гнівалась Ганка (В. Собко); Вона була — немов несповна розуму. Фразеологічний словник української мови
  4. несповна — НЕСПО́ВНА́, присл., розм. Не повністю, не цілком. Пробувши в Росії несповна місяць, повернулися [брати] (Фр., VI, 1951, 203). ◊ Неспо́вна́ ро́зуму — розумово ненормальний. Казали, що він став несповна розуму (Сміл., Сад, 1952, 132). Словник української мови в 11 томах
  5. несповна — Неспо́вна нар. Не вполнѣ; не сполна. неспо́вна ро́зуму. Полоумный. Моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. I. 187. Словник української мови Грінченка