обиняк
без обинякі́в, заст. 1. зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін. Не вдаючись до натяків, недомовок і т. ін.; прямо, відкрито. Говорили щиро, без обиняків (З газети). 2. зі сл. роби́ти, вико́нувати і под. Беззастережно, без будь-яких вагань і т. ін. Вона без всякого обману І щиро без обиняків Робила грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків (І. Котляревський).
Фразеологічний словник української мови