обпарити

як (мов, нена́че і т. ін.) кип’яче́м обпа́рено кого, безос. Хтось раптом став смутний, мовчазний, приголомшений і т. ін. Дівчина ковтала сльози. Як кип’ячем її обпарено на цій очікуваній зустрічі (З журналу); — Да що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий.., а тут разом неначе тебе кип’ячем обпарено. Грошей не погубив? (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. обпарити — обпа́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обпарити — [обпариетие] -р'у, -риеш; нак. -ар, -артеи  Орфоепічний словник української мови
3. обпарити — див. обпарювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обпарити — ОБПА́РИТИ див. обпа́рювати.  Словник української мови в 11 томах
5. обпарити — ОБПА́РИТИ див. обпа́рювати.  Словник української мови у 20 томах
6. обпарити — ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ (ОПА́РИТИ рідше), ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ (ОШПА́РИТИ) розм., ПРОШПА́РИТИ рідше, СПА́РИТИ рідше; ЗВАРИ́ТИ рідше (тільки про частини тіла). — Недок.  Словник синонімів української мови
7. обпарити — Обпарити см. обпарювати.  Словник української мови Грінченка