пережити

пережи́ти себе́ (свій вік). 1. Зберегти своє значення після смерті. Хто цілком на послугу народу Віддає своє життя слабе В боротьбі за щастя, за свободу — Тільки той переживе себе! (М. Старицький). 2. Втратити своє значення; ставати непотрібним, зайвим, застарілим. Багато чого у промисловості трималося на традиціях, які давно пережили себе, а не на здоровому глузді (З газети); (Криштоф:) Упадають останки середньовіччини (середньовіччя), дрібна продукція пережила свій вік — капітал концентрується (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. пережити — пережи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пережити — [пеиреижитие] -жиеву, -жиевеш, -жиевеимо, -жиевеите; мин. -жиў, -жиела; нак. -жиеви, -жиев'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. пережити — див. переживати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пережити — ПЕРЕЖИ́ТИ див. пережива́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. пережити — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. пережити — Пережи́ти, -живу́, -живе́ш, -живу́ть; переживи́, -ві́м, -ві́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пережити — ПЕРЕЖИ́ТИ див. пережива́ти.  Словник української мови в 11 томах
8. пережити — Пережива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. пережити, -живу, -веш, гл. 1) Переживать, пережить. Ніхто світа не може пережити. Ном. № 389. Вона його пережила. МВ. І. 65. Пережила поговори, переживу й славу. Мет. 87. 2) Проживать, прожить. Вік пережити, — не поле перейти. посл. В мирі не переживеш. Г. Барв. 219.  Словник української мови Грінченка