переступати
(і) поро́га (порі́г) не переступа́ти / не переступи́ти чого, чийого. Зовсім не бути, не бувати де-небудь, у когось і т. ін. — Не наважувалася сказати вголос, що про себе вже вирішила ніколи не переступати порога цього дому (А. Дімаров); — Останній раз нога моя в твоїй хаті,— промовила Ганна.— Не переступлю я, Марино, твого порога! (І. Нечуй-Левицький); Познаходилися й такі, які начебто бачили, як я вчащав до Христі, хоча, правду кажучи, я раніше ніколи й порога її хати не переступив (Є. Гуцало).
ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник). 2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа). ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).
перемина́тися (переступа́ти) / переступи́ти з ноги́ на но́гу. Тупцюючи, виявляти свою ніяковість, нерішучість, збентеження, розгубленість і т. ін. — Мадяри деякий час стояли мовчки… Покашлювали, переминалися з ноги на ногу і мовчали (О. Гончар); З кожним його словом дівчина все більше дивувалася і вже розгублено переминалася з ноги на ногу (П. Панч); Усміхається Марина, і звичайно хороше і неспокійно стає хлопцеві. Переминається з ноги на ногу, вила то на плече перекладе, то зубцями в землю зажене (М. Стельмах); Панас Гичка переступає з ноги на ногу, наставляє старого батька, що слухає сина, сумно похнюпивши голову (Григорій Тютюнник). переступа́ти з одніє́ї ноги́ на дру́гу. Джериха розказувала десятий раз, як її син цієї неділі перший раз читав апостола в церкві, як розгортав книжку, .. і як став, і як переступав з однієї ноги на другу, як засоромився й почервонів (І. Нечуй-Левицький).
переступа́ти / переступи́ти (че́рез) порі́г. 1. Заходити до якого-небудь приміщення. Шевченко нерішуче зупинився, не переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від смороду, який війнув йому в обличчя (З. Тулуб); Що це було саме її місце, я зрозумів із того, як швидко воно звільнилося, ледве Леночка переступила поріг (Ю. Яновський). 2. Виходити з якого-небудь приміщення, вирушати. Так хотілося переступити через поріг у витку метелицю (М. Стельмах); // Вибувати звідки-небудь. Я цілком одужав. Ще кілька днів, і я переступлю поріг лікувальної установи (Ю. Яновський). переступа́ти поро́ги. А в світлиці вже лаштувались (їхати до столиці). Панотець Сильвестр правив молебень, кропив святою водою і давав цілувати хреста. Пан сотник глянув на ясновельможну: — Здається, пора переступати пороги (М. Лазорський). 3. чого, у що. Потрапляти куди-небудь. Діти, що народилися тої незабутньої осені.., сьогодні .. переступають поріг Львівського університету (І. Цюпа); Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай,— сказала Галецька (І. Нечуй-Левицький); Він диктував свої умови, ще тільки переступивши поріг, але найдивніше, що його слухали (П. Загребельний).
перехо́дити (переступа́ти) / перейти́ (переступи́ти) рубіко́н, книжн. Робити рішучий крок, приймаючи остаточне рішення, яке має важливе значення і впливає на подальші події. — Нацькований і підбадьорений Англією та Францією, султан перейшов рубікон, не бувши підготовлений до війни… (С. Добровольський).
Фразеологічний словник української мови