Фразеологічний словник української мови

побивати

побива́ти камі́нням кого. Засуджувати кого-небудь. Коли приходить у світ митець, що промовляє тільки для людей із певним нахилом смаку та мислення, то чи треба за це побивати його камінням? (М. Рильський).

хай (неха́й) би грець узя́в (забра́в, поби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення (перев. удаваного) ким-, чим-небудь, нехтування кимсь, чимсь, бажання позбутися когось, чогось. — Ні, Шуро, поїду. Господарство ж, хай би його грець забрав. Та й Андрійко сам гасатиме по вулицях… (О. Копиленко). грець би взяв. (Ярина:) Один він в неї, грець би його взяв. Однісінький… (О. Підсуха). грець побива́й (поби́й). Грець тебе побивай (Сл. Б. Грінченка); — Ну й погода, грець її побий (З газети).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. побивати — побива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. побивати — Бити, розбивати, товкти, вбивати; (градом) вибивати, (ноги) забивати, (ворога) перемагати, (у грі) перевершувати; (чиюсь ідею) спростовувати, перекидати; (вісткою) вражати; (камінням) ІД. каменувати.  Словник синонімів Караванського
  3. побивати — див. бити; перемагати  Словник синонімів Вусика
  4. побивати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити. || перен. Доводити неправильність (якихсь чуток, чиїх-небудь тверджень, переконань тощо). || перен. Завдавати страждань кому-небудь. 2》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. побивати — ПОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити. [Настя:] Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. побивати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
  7. побивати — ПОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити. [Настя:] Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  8. побивати — Побива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. н. п. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає. Чуб. V. 447. 2) Бить обо что-либо, ушибать.  Словник української мови Грінченка