побивати

побива́ти

-аю, -аєш, недок., перех.

1》 розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити.

|| перен. Доводити неправильність (якихсь чуток, чиїх-небудь тверджень, переконань тощо).

|| перен. Завдавати страждань кому-небудь.

2》 розм. Позбавляти життя, убивати всіх чи багатьох.

|| Полюючи, забивати дичину.

|| Нищити, пошкоджувати рослини, посіви і т. ін. (про град, мороз тощо).

3》 розм. Пошкоджувати яку-небудь частину тіла ударами, поштовхами і т. ін.; забивати.

4》 Завдавати поразки супротивникові; перемагати кого-небудь.

|| Перевершувати в чому-небудь; перемагати в труді, змаганні, грі. Побити рекорди.

5》 рідко. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника.

6》 діал. Оббивати.

Значення в інших словниках

1. побивати — побива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побивати — Бити, розбивати, товкти, вбивати; (градом) вибивати, (ноги) забивати, (ворога) перемагати, (у грі) перевершувати; (чиюсь ідею) спростовувати, перекидати; (вісткою) вражати; (камінням) ІД. каменувати.  Словник синонімів Караванського
3. побивати — див. бити; перемагати  Словник синонімів Вусика
4. побивати — ПОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити. [Настя:] Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали (І.  Словник української мови у 20 томах
5. побивати — побива́ти камі́нням кого. Засуджувати кого-небудь. Коли приходить у світ митець, що промовляє тільки для людей із певним нахилом смаку та мислення, то чи треба за це побивати його камінням? (М. Рильський). хай (неха́й) би грець узя́в (забра́в, поби́в і...  Фразеологічний словник української мови
6. побивати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
7. побивати — ПОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити. [Настя:] Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. побивати — Побива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. н. п. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає. Чуб. V. 447. 2) Бить обо что-либо, ушибать.  Словник української мови Грінченка