позагонити
загна́ти / заганя́ти (заго́нити) у моги́лу (до моги́ли, на той світ і т.ін.) кого. Довести до передчасної загибелі, прискорити чию-небудь смерть. Олині сірі очі набирають настороженого виразу: — Я тобі кажу, Мотре, що ти своїми вибриками, своїми фантазіями заженеш маму до могили (Ірина Вільде); Його родичі страшенний народ, вони можуть просто на той світ загнати (Леся Українка); Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Григорій Тютюнник); Тато робить мені гіркі докори, що, каже, через твоє радикальство та арешти ти матір загониш у гріб (В. Стефаник). позаго́нити (позаганя́ти) на той світ (про багатьох). Хто скаже, що я чоловіка вбив? Може, вони на своїм віку десятки, сотні на той світ позагонили... А тепер шкода: нема волі (Панас Мирний); Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні. .. Не впораємось, Павлушо. А жінок і дівчат позаганяємо на той світ (В. Кучер).
Фразеологічний словник української мови