полювати

ганя́ти (ганя́тися, полюва́ти і т. ін.) за двома́ зайця́ми. Намагатися одночасно здобути успіх у двох і більше справах; братися за кілька справ одночасно. Приїхав він саме тоді, коли Друзь ні про що, крім Василя Максимовича, не мав права думати. І взагалі він ніколи не вмів полювати за двома зайцями (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. полювати — (звіра) цькувати, ловити; (на кого) вистежувати кого.  Словник синонімів Караванського
2. полювати — [пол'уватие] поул'уйу, поул'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. полювати — -юю, -юєш, недок., перех. і неперех. 1》 Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб із метою убити чи зловити їх. || Нападати на звірів, птахів, риб із метою добування поживи (про хижаків). 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. полювати — полюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. полювати — ПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, що, без прям. дод. 1. Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб з метою убити чи зловити їх. Чуєш ..  Словник української мови у 20 томах
6. полювати — СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
7. полювати — Полюва́ти, -лю́ю, -лю́єш на кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. полювати — ПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і неперех. 1. Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб з метою убити чи зловити їх. Чуєш..  Словник української мови в 11 томах
9. полювати — Полювати, -люю, -єш гл. 1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75. 2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює.  Словник української мови Грінченка