припливти

пливти́ (іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки), перев. зі сл. сам, сама́, само́. Легко, без труднощів діставатися кому-небудь. Матеріал для стінгазети сам плив до рук (О. Гуреїв); Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник); На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський); — Що?! Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов’ягу із запорозькою люлькою. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила (Флора), що він має цими днями зайти до них.— Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Г. Коцюба).

припливти́ до голови́ кому. З’явитися в уяві (про думки, задуми і т. ін.). (Казибрід:) Тобі що до голови приплило? Іди геть! Не дурій! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. припливти — припливти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. припливти — [приеплиеўти] -лиеву, -лиевеш, -лиевеимо, -лиевеите; мин. -лиў, -лиеўла; нак. -лиеви, -лиев'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. припливти — див. припливати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. припливти — ПРИПЛИВТИ́ див. приплива́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. припливти — ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
6. припливти — Припли́сти́ і припливти́, -пливу́, -пливе́ш; -пли́в, -плила́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. припливти — ПРИПЛИВТИ́ див. приплива́ти.  Словник української мови в 11 томах
8. припливти — Приплива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. припливти и приплисти, -ву, -ве́ш, гл. Приплывать, приплыть. Рудч. Ск. II. 19. Припливла до берега.  Словник української мови Грінченка