Фразеологічний словник української мови

притискати

притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. — Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Ю. Шовкопляс); (Арсен:) Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (З. Мороз); Вона тут же вирішила рішуче “приперти до стіни” свого супротивника (М. Хвильовий); — Що ж воно оце робиться, га? — приперли вони нас до стінки сердитими запитаннями (З журналу). припе́ртий до стіни́. Припертий до стіни.., чи не щодень до сповіді стаю, та жодної нема мені покути (В. Стус).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. притискати — притиска́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. притискати — ПРИДУШУВАТИ; (до серця) тулити, притуляти, пригортати; (ворога) тиснути; (- податки) припікати; п. ф. -АТИСЯ, (до чого) припадати; і п. ф. від притискати.  Словник синонімів Караванського
  3. притискати — -аю, -аєш і притискувати, -ую, -уєш, недок., притиснути, -ну, -неш; мин. ч. притис, -ла, -ло і притиснув, -нула, -нуло; док., перех. 1》 Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. притискати — ПРИТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. прити́с, ла, ло і прити́снув, нула, ло; док., кого, що. 1. Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось.  Словник української мови у 20 томах
  5. притискати — НАГОЛО́ШУВАТИ що, на чому, на що, зі спол. що (силою голосу або підвищенням тону виділяти слово, звук і т. ін. для підкреслення його важливості; увиразнювати, висувати на перший план у промові...  Словник синонімів української мови
  6. притискати — ПРИТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. прити́с, ла, ло і прити́снув, нула, ло; док., перех. 1. Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось.  Словник української мови в 11 томах