прогудіти

прокрича́ти (прогуді́ти) ву́ха кому, про кого—що. Надокучити, набриднути комусь постійними розмовами, настирливими вимогами і т. ін. про щось одне й те саме. Сідаючи до столу, Федір ще раз засоромив Настусю.— Ну, от і повернувся наш Михайло, а то вже вона мені тут вуха прогуділа — коли повернеться, та коли повернеться. Як молодого ждала… (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. прогудіти — прогуді́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прогудіти — і прогусти, -гуду, -гудеш; мин. ч. прогудів, -діла, -діло і прогув, -гула, -гуло; док. 1》 неперех.Видати довгі, протяжні низькі звуки. || Одночасно голосно зазвучати, створюючи загальний гомін. || Пролунати протяжно, на низьких нотах. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогудіти — ПРОГУДІ́ТИ, ПРОГУСТИ́, гуду́, гуде́ш; мин. ч. прогуді́в, ді́ла, ло і прогу́в, гула́, ло́; док. 1. Видати довгі, протяжні низькі звуки. Прогудів .. гудок: через півгодини почне працювати денна зміна (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. прогудіти — ПРОСЛА́ВИТИСЯ (стати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь), ПРОГРИМІ́ТИ, ПРОГУДІ́ТИ (ПРОГУСТИ́) розм., УСЛА́ВИТИСЯ (ВСЛА́ВИТИСЯ) уроч.; ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ (у чиїйсь оцінці). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. прогудіти — ПРОГУДІ́ТИ і ПРОГУСТИ́, гуду́, гуде́ш; мин. ч. прогуді́в, ді́ла, ло і прогу́в, гула́, ло́; док. 1. неперех. Видати довгі, протяжні низькі звуки. Прогудів.. гудок: через півгодини почне працювати денна зміна (Шовк.  Словник української мови в 11 томах