прогудіти
прогуді́ти
і прогусти, -гуду, -гудеш; мин. ч. прогудів, -діла, -діло і прогув, -гула, -гуло; док.
1》 неперех.Видати довгі, протяжні низькі звуки.
|| Одночасно голосно зазвучати, створюючи загальний гомін.
|| Пролунати протяжно, на низьких нотах.
|| перен. Стати широко відомим; набути великого розголосу.
2》 перех. Сказати, промовити що-небудь глухим низьким голосом або одночасно в кілька голосів.
3》 неперех. Пролетіти, пройти, проїхати з гудінням.
|| безос., розм. Те саме, що пронести 4).
|| тільки 3 ос., перен., розм. Скінчитися, давно минути.
4》 неперех. Гудіти, густи якийсь час.
Великий тлумачний словник сучасної української мови