пузо

від (од) пу́за, зі сл. ї́сти, годува́ти, нагуля́тися і т. ін. Досхочу. — На фронт би швидше. Там хоч годуватимуть від пуза,— висловлював він (Денис) заповітну думку (Григорій Тютюнник); — Ну чого ж це ти такий сумний? Дружок твій жениться, нагулявся ти на весіллі від пуза (Є. Гуцало); — От понаїдались кавунів! Що називається, од пуза. Далі їсти вже нема змоги — нікуди (В. Нестайко); Іван старався (рубати дрова й допомагати поварові) з усіх сил, тим більше, що годували од пуза: скільки живе, не їв Іван стільки м’яса та сала (А. Дімаров).

наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. пузо — пу́зо іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пу́за розм.  Орфографічний словник української мови
2. пузо — Живіт, черево, брюхо, ур. чрево.  Словник синонімів Караванського
3. пузо — див. черево  Словник синонімів Вусика
4. пузо — -а, с., розм. Велике, товсте черево. || фам. Черево взагалі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пузо — див. брюхо, живіт  Словник чужослів Павло Штепа
6. пузо — ПУ́ЗО, а, с., розм. Великий, товстий живіт. Хівря .. не терпіла того Ігнася з великим пузом і маленьким, сіреньким личком (Грицько Григоренко); – А той хазяїн, що був передніше, мабуть дуже любив полову й сирі гарбузи та сам їв, а нам тільки показував.  Словник української мови у 20 томах
7. пузо — ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О.  Словник синонімів української мови
8. пузо — Пу́зо, -за, -зу; пу́за, пуз  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пузо — Пузо, -за с. Брюхо, пузо. ум. пузце.  Словник української мови Грінченка