підмінити

як (мов, ні́би і т. ін.) хто підміни́в кого. Хто-небудь змінився, став зовсім іншим. — Розумієте, Тарасе Демидовичу, моїх учнів ніби хто підмінив. Ваш патефон подіяв магічно (Ю. Збанацький); Після того, коли повернулася з суду над Княжевичем та побувала на заводі у наших шефів, жінку наче хто підмінив (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. підмінити — підміни́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підмінити — див. підмінювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмінити — ПІДМІНИ́ТИ див. підмі́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. підмінити — ЗАСТУПА́ТИ (тимчасово виконувати обов'язки, функції кого-, чого-небудь), ЗАМІЩА́ТИ, ЗАМІ́ЩУВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ, ЗАМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ рідко; ПІДМІНЯ́ТИ, ПІДМІ́НЮВАТИ (на короткий час). — Док.: заступи́ти, замісти́ти, заміни́ти, переступи́ти, підміни́ти.  Словник синонімів української мови
5. підмінити — ПІДМІНИ́ТИ див. підмі́нювати.  Словник української мови в 11 томах