підмінити
як (мов, ні́би і т. ін.) хто підміни́в кого. Хто-небудь змінився, став зовсім іншим. — Розумієте, Тарасе Демидовичу, моїх учнів ніби хто підмінив. Ваш патефон подіяв магічно (Ю. Збанацький); Після того, коли повернулася з суду над Княжевичем та побувала на заводі у наших шефів, жінку наче хто підмінив (В. Кучер).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підмінити — підміни́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- підмінити — див. підмінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підмінити — ПІДМІНИ́ТИ див. підмі́нювати. Словник української мови у 20 томах
- підмінити — ЗАСТУПА́ТИ (тимчасово виконувати обов'язки, функції кого-, чого-небудь), ЗАМІЩА́ТИ, ЗАМІ́ЩУВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ, ЗАМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ рідко; ПІДМІНЯ́ТИ, ПІДМІ́НЮВАТИ (на короткий час). — Док.: заступи́ти, замісти́ти, заміни́ти, переступи́ти, підміни́ти. Словник синонімів української мови
- підмінити — ПІДМІНИ́ТИ див. підмі́нювати. Словник української мови в 11 томах