пізнати

і (рі́дна) ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без додатка. Хтоcь дуже змінився на вигляд, зовні. В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Моди всякої повигадує… Та обріже косу, накрутить на голові таку фурделю, кури лякаються (Ю. Мокрієв).

(і) (сам) чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є), грубо. Зовсім нічого не зрозуміло або не відомо. Ведмідь реве, і корова реве, а хто кого дере — і сам чорт не розбере (Укр.. присл..); Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (М. Номис); (Горлов:) Ти, браток, поменше б говорив, Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

Значення в інших словниках

1. пізнати — пізна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пізнати — див. пізнавати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пізнати — ПІЗНА́ТИ див. пізнава́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. пізнати — пізна́ти → пізнатися  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пізнати — Пізнав вовка, хоч у баранячій шкурі. Лихого чоловіка пізнають навіть тоді, коли він вдає із себе доброго. Пізнати куди стежка в горох. Мене не здуриш, бо я знаю що ти задумуєш. Пізнати дерево по овочу. Пізнати чоловіка по ділах його.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. пізнати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм.  Словник синонімів української мови
7. пізнати — ПІЗНА́ТИ див. пізнава́ти.  Словник української мови в 11 томах
8. пізнати — Пізнавати, -наю́, -єш сов. в. пізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Ой як би я зозуленька, ой крилечка мала... то б я свого миленького по шапці пізнала. Мет. З ким жити, того й пізнавати. Чуб. І. 251.  Словник української мови Грінченка