серце

(аж) душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим (освіченим) чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

(аж) кра́ється се́рце (душа́) чиє (чия), у кого, кому і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. Коли їм удалося Бенедя протверезити, то так утішалася (мати), мов дитина: заскакує коло нього, і цілує, і плаче, і йойкає, так, що аж серце крається чоловікові (І. Франко); — Краю мій рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як тільки долю твою нагадає (М. Вороний); Ох, Боже, Боже… Боже милосердний, нехай іде… Від цього наше горе не буде більшим і наше серце не буде менше краятись… Нехай іде… (Т. Осьмачка); Краялося її серце, коли бачила, як танки з чорними хрестами на бортах підмінали під гусениці золотоколосу пшеницю (З журналу); Краялись душі хлоп’ятам від жалю (О. Гончар).

(аж) се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. (Орися): Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам (дівчатам),— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

(аж) холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); (аж) холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок). 2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його (Кирила Івановича) холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

без се́рця. 1. Жорстокий, безжалісний. Ще треба буде одну ніч ночувати у того чоловіка без серця (І. Франко). 2. Безжалісно, не шкодуючи нікого, нічого. Без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До здобичі свої (своєї) (С. Руданський); Мерщій снігами, Казбеку, замети — молю — І порох мандрівний світами Розвій без серця і жалю (М. Зеров). 3. Не гніваючись або без злості; пересердившись. — Скажи, хлопе,— .. без серця звернулася вона до Івасикового батька,— ти навіщо паскудиш мій ліс? (Д. Бедзик).

бра́ти / взя́ти за ду́шу (за се́рце) кого і без додатка. Хвилювати, тривожити, зворушувати кого-небудь чимсь. Пісні наші беруть за душу, а вечорами .. линуть стандартні, без цвітіння, мелодії, ритми (З журналу); Багато чув і я невчених співаків. Що пісня в них було жаріє, іскриться, За серце беручи (М. Рильський); // Охоплювати кого-небудь (про почуття). Мати стогне, а Харитю живий жаль бере за серце (М. Коцюбинський).

бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) (бли́зько) до (свого́) се́рця що. 1. Болісно сприймати, переживати що-небудь. — Маріє, не бери собі того так до серця… Плачем лиха не виплачеш (Р. Іваничук); // Перейматися чимсь, співчутливо ставитися до чого-небудь. Мирослава .. дуже любила брата та і всю його родину. І інтереси їх близько брала до серця (А. Головко); Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати на те уваги (Панас Мирний). 2. Ставитися до чого-небудь з інтересом, надаючи йому великого значення. Мудрість Данте Шевченко так близько бере до серця тому, що доля італійського поета схожа була на його власну (З журналу); (Едіта:) Я мушу вам признатись, що я на сина втратила надію. Він слів моїх до серця не приймає (Леся Українка).

бра́ти (хапа́ти, хвата́ти) / взя́ти за се́рце (за ду́шу) кого і без додатка. 1. Дуже розчулювати, хвилювати кого-небудь. Горький дуже Вам вдячний за книжки, каже, що така чемність хапає його за серце (М. Коцюбинський); Все дужче й дужче бринить рідна мелодія, все голосніше озивається із-за перегородки пісня, хапає за душу, кличе Вутаньку до себе (О. Гончар); (Іван:) Дзвенять вони (пісні) сумні та жалібні по лугам (лугах) та садочкам (садочках) і за душу хватають (С. Васильченко); // Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття і под.). Жакет, в якому Поліна приїхала до міста, досі зберігав запах рідної хати. Жалісний щем взяв за серце ще дужче (А. Хорунжий). 2. Впливати, діяти на кого-небудь; дурманити, п’янити. Іван робив короткі, пожадливі затяжки, в грудях хрипіло від того ерзацевого зілля, бо нікудишнє, не брало воно за душу (З газети).

(важки́й) ка́мінь да́вить ду́шу (се́рце) кому. Хтось перебуває в гнітючому настрої, дуже страждає, переживає і т. ін.; кому-небудь дуже важко. Вона нічого і не спитала у доньки. Важкий камінь давив їй душу (Я. Баш). ка́мінь на се́рце да́вить. Камінь на серце давить, вночі тривожні сни (І. Гончаренко).

вели́ке се́рце у кого. Хто-небудь дуже добрий, чуйний, здатний перейматися чиїмись переживаннями, горем. Спитала (Тамара) несміливо.— Зара?! — Очі Божени засиніли теплими вогниками. Вона довго підбирала слова. — У неї велике серце... (А. Хижняк). вели́кого се́рця. Йому можуть зустрітись люди великого серця, твердого сумління (О. Гончар).

вийма́ти / ви́йняти ду́шу (се́рце). 1. з кого, у кого і без додатка. Зворушувати, розчулювати кого-небудь. Вирізав фото, повісив над ліжком і щовечора, лягаючи спати, замалим не молився на нього. Красуня усміхалася — серце виймала! (А. Дімаров); Тільки б я не так заспівав, як співають наші співаки. Я б душу вийняв із слухачів своїм співом (Остап Вишня); (Мар’яна:) Ох, люблю я твої очі! Вийняли вони у мене моє серце (С. Васильченко). вийма́ти се́рденько. (Мавка:) Як солодко грає, Як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає! (Леся Українка). 2. кому, з кого. Жорстоко, бездушно знущатися з кого-небудь або убивати когось. Не раз його (Стадницького) шабля і спис, добиваючись шляхетства, виймали душу зі своїх братів: у злобному тілі владолюбця легко прищепилися жорстокість вельмож і королів (М. Стельмах). 3. Завдавати кому-небудь страждань, клопоту і т. ін.; мучити. А в Антона була ще більша криза — боржники виймали душу (С. Чорнобривець). 4. тільки вийма́ти / ви́йняти ду́шу для кого. Робити для когось все, навіть неможливе. — Я не милостині просити прийшла. Я душу для тебе вийняла, а ти!.. (Григорій Тютюнник).

ви́кинути (ви́креслити) з (свого́) се́рця кого. Перестати любити кого-небудь. В якій справі вона зайшла до Саїда, викинувши його з свого серця? (Іван Ле); Може, Ольга забула про нього, викреслила з свого серця? (Н. Рибак).

вилива́ти / ви́лити (свою́) ду́шу кому, перед ким і без додатка. Щиро ділитися з ким-небудь найпотаємнішим, тим, що хвилює, наболіло. На війні хлопці не стануть першому зустрічному виливати свою душу, а вже коли виливають її, то тільки справжньому другові (П. Автомонов); Говорили всі, хто бажав перед представником центра вилити наболілу душу (І. Кириленко); Данило взяв дочку обома руками й заговорив. Взагалі не дуже балакучий, він інколи любив вилити душу в патетичному монолозі (Л. Дмитерко); // Висловлювати свої почуття, переживання. Багато знала й багато співала пісень стара Гафійка, але ні в одній з них не тужила так, душу всю виливаючи, як у пісні про славного Яношіка (Г. Хоткевич); // Досхочу наговорюватися; виговорюватися. Чоловік мав потребу вилити комусь душу.. Бачить, п’яний іде — підійшов і давай розповідати йому (Укр. анекдот); — Куди все зникає? Оте бажання вилити душу, вийти увечері на вулицю, до людей. Як раніше було, поручкатися: — Доброго вам здоров’я... — І вам доброго... (А. Камінчук). вилива́ти (своє́) се́рце. Заспівали в полі пісню трактористи, виливають серце у словах простих (В. Сосюра).

вирива́ти / ви́рвати з се́рця чийого, кого і без додатка. Примушувати кого-небудь забути щось або когось. Важко з серця виривати Твою пісню Голосну! (Л. Дмитерко); (Орест:) Мого кохання не можеш одібрати, його вже ніхто не вирве з мого серця, навіть ти (Леся Українка); В цю тяжку для мене хвилину я знайду в собі сили, щоб вирвати тебе, осоружного, назавжди з свого серця (І. Цюпа).

відбира́ти / відібра́ти се́рце (й ду́шу) у кого і без додатка. Позбавляти кого-небудь спокою, душевної рівноваги. — Не бачу перед собою його смуглявий вид, привиджуються його чорні очі, неначе він .. одібрав серце й душу (І. Нечуй-Левицький).

віддава́ти / відда́ти (і) ру́ку (і се́рце) кому, заст. 1. Одружуватися з ким-небудь. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (І. Франко). відда́ти і се́рце і ру́ку. Я їй віддав і серце й руку (В. Сосюра). 2. чию, чиє. Погоджуватися на одруження з кимсь. На цьому місці, де ви доказали свою любов такими доводами, я віддаю вам руку своєї коханої єдиної дитини (І. Нечуй-Левицький).

віддава́ти / відда́ти се́рце. 1. кому. Щиро, віддано любити когось. Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто в “поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); — На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний); Іншим уявлявся нам той, кому б випало щастя постукати в Надьчине вікно й кому вона віддала б своє серце (О. Гончар). 2. Робити що-небудь або працювати з великою любов’ю. (Годвінсон:) Всяк різьбяр і будівничий... серце своє віддає, аби вдати гаразд покрасу... (Леся Українка).

відда́ти (покла́сти) / віддава́ти (поклада́ти) (свою́) ду́шу. 1. за кого—що, заради кого—чого. Пожертвувати собою чи бути готовим померти заради кого-, чого-небудь. — Стережись, Василино! Колись згадаєш мої слова. Я ж тебе люблю й ладен за тебе душу оддати (І. Нечуй-Левицький); — Жінка моя... Не думав я... ледащо... А проте — люблю її... душу свою віддав би за неї! (Панас Мирний); Заради подруги душу ладна віддати (Надія) (Я. Баш); Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... Душу свою готов за нього покласти (М. Коцюбинський); (Хвора:) Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів (Леся Українка). 2. кому, чому. Витратити всю силу, всю енергію. Почувши про підпільну групу, Володя щиро радів, ладен був віддати організації всю душу (В. Козаченко); — Трактористи душу віддають роботі (П. Автомонов). відда́ти се́рце і ду́шу. Сей змінив на домівку і шану і владу, Щоб знайти біля комина тишу й пораду. Він сім’ї своїй серце і душу оддав, Та й незчувся, як рідне за рідним сховав (Я. Щоголів). 3. Померти. Вдома, перед тим як приїхала “швидка допомога”, дихав батько, мов захеканий, руки похололи, очі стали порожні — от-от душу віддасть (Ю. Шовкопляс); А то щось їй заманулося з канави напитися. Хлепнула й тут же душу віддала (З газети). 4. Щиро полюбити кого-небудь. І оддав свою душу тривожну я тобі, Лейяніта моя (В. Сосюра). відда́ти і се́рце і ду́шу. (Маруся:) Орел, а не парубок! Раз тільки я учула його закохану розмову і стерялась: і серце і душу йому віддала (М. Кропивницький).

від (з) (усього́) се́рця. 1. Щиро. Як добре, що існує Нароч, Як добре, що Дніпро дзвенить, Як слова милого “товариш” З усього серця не любить? (М. Рильський). 2. Нестримно. Співаючи пісню, од серця голосить (дідусь) і до плачу доводить (П. Куліш); Оксен .. уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Григорій Тютюнник). 3. Дуже сумлінно, з надзвичайною старанністю. — Добре підкували, від серця,— запевняв буковинець на прощання.— Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні (О. Гончар).

відігріва́ти / відігрі́ти се́рце (ду́шу) чиє, чию. Заспокоювати, втішати кого-небудь співчуттям, ласкою тощо. — Ви мене привітали, як рідні; моє серце, мою душу одігріли... (Панас Мирний).

відігріва́ти / відігрі́ти (ви́годувати) змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця (за па́зухою), зневажл. Виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. — А що, одігріли змію біля свого серця! — гукали перші неймовірці (Панас Мирний); Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка-лавушниця в крайнім ступеню обурення казала їй добросердечно: — Ах ти ж, паскудо неприкаяна! А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? От і відігрій змію за пазухою! (Г. Хоткевич); (Харко:) Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже (Панас Мирний). ви́гріти змію́ за па́зухою. — Покійний гетьман змію за пазухою вигрів. При батькові в пір’я поріс, а сина скривдив, булаву і достатки забрав, з батькового двора сиріт гонить (Б. Лепкий).

відкра́яти від се́рця що і без додатка. З великим болем віддати щось особливо дороге. Мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв од серця (О. Довженко).

відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце) кому, перед ким і без додатка. 1. Відверто, щиросердно ділитися з ким-небудь своїми заповітними думками, переживаннями, намірами і т. ін. Йдемо, значить, потихеньку стежиною обабіч асфальту і говоримо .. Зіна геть чисто відкриває душу мені (В. Логвиненко); — Ні, я радист.., в обличчя не бачу свого співрозмовника, а по голосу відчуваю, перед ким можна відкривати душу, а для кого, то й кода забагато... (П. Інгульський); Оце коли не Настя біжить до Параски, то Параска до Насті, .. обидві, посідаючи, ведуть свою розмову, розкривають свою душу одна другій (Панас Мирний); Вона була рада приходові Катерини, бо не мала тут ні рідних, ні добрих знайомих, не було з ким поділитися своїми думками і не було кому відкрити свою душу (С. Чорнобривець); Хочеться йому (Йосипові) до батька доступити, хочеться йому .. відкрити своє серце, а може, й зглянеться, а може, й зваже (зважить) (Панас Мирний); Голубоока, завжди трішки замріяна і незмінно безпосередня і щира (Марія): чим схвильована, що думає — все розкаже, всю душу розкриє (С. Олійник). 2. перев. зі сл. се́рце. Освідчуватися в коханні. Скільки ж то разів, зустрічаючись на вулиці, хотів промовити до неї, відкрити їй своє серце (І. Франко).

відкри́те се́рце у кого. Хто-небудь прямий, щирий, відвертий у стосунках з людьми. Він (Сеспель) вірив Пакришневі, знав, що той каже правду, бо упевнився, що у своєму житті не зустрічав сердечнішого друга, людини з таким щирим і відкритим серцем (Ю. Збанацький).

відлягло́ (відійшло́) від се́рця (від душі́, на се́рці, на душі́) у кого, кому і без додатка. Хто-небудь відчув полегшення, спокій, перестав тривожитися, хвилюватися. Після сварки тільки поріг переступить важко, а переступив — і помирився! .. Тепер від серця відлягло і зовсім полегшало (І. Тобілевич); — У дівоньки відлягло від серця. Сперш думала — спровадить Стефана, як того сватача... А хлопець той, коли правду казати, і непоганий (В. Большак); У Маслова відлягло від душі, він зрозумів: товариство прийняло його до свого школярського гурту (Ю. Збанацький); Пішов (Мина), і всім ніби аж відлягло від душі (О. Гончар); У Серафими Ігнатівни відлягло на серці (Ю. Мокрієв); Відлягло на душі й полегшало, бо ти вже бачив саму Василинку, схожу на пшеничний колосок (Є. Гуцало); В неділю чи в свято вийде Олександра на музики, впірне, мов у море, в юрбу веселої, безжурної челяді, задивиться на парубочу красу, і відійде трохи від серця (М. Коцюбинський).

відпочива́ти / відпочи́ти (спочи́ти) се́рцем (душе́ю). Заспокоюватися чим-небудь; знаходити душевний спокій в чому-небудь. Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Панас Мирний); Спасибі тобі, велике спасибі за лист. Я хоч на хвилину спочив душею (М. Коцюбинський).

відта́нути (відійти́) се́рцем (душе́ю). Перестати сердитися, гніватися, ображатися на кого-небудь. Тато уже перегорів, відтанув серцем (А. Дімаров); Навіть в цей вечір, коли її руки так трепетно брали свій атестат зрілості та срібну медаль, не стала дочка по-справжньому веселою, не відтанула душею, не забула, видно, вчорашньої сварки з ним (О. Гончар); Допитливих очей Чучка Олексій не витримав і ще густіше почервонів. — Говори, — трохи відійшовши серцем, зажадав секретар райкому (В. Логвиненко); // Стати добрішим, чуйнішим. Уснопкувала.., як на виставку,— моторна в’язальниця. І — чого раніш майже не було — раптом відтанув душею, ворухнулося в ньому щось тепле, родинне (О. Гончар). відта́нути в душі́ у кого. Видно, щось відтануло в душі у Васькова, що він вирішив заговорити з Варварою (Л. Первомайський).

від щи́рого се́рця. 1. перев. зі сл. цілува́ти, віта́ти і под. Палко, гаряче. Кинулась до його, як дитина, обняла і пригорнулась, а Павло обняв і поцілував її від щирого серця (П. Куліш); — Вітаю од щирого серця панну Гризельду! — промовив князь Домінік (І. Нечуй-Левицький). 2. зі сл. каза́ти. Відверто, чистосердечно, не приховуючи нічого; чесно. Що ж їй тут казати? Вона від щирого серця тут і каже: “Як же вас ще полюбити?” (Г. Квітка-Основ’яненко); Від щирого серця кажу вам: ви — ідеальний батько (Л. Яновська). 3. зі сл. пла́кати, рида́ти і под. Нестримно. Володько довго та хоробро змагався зі спазмами плачу, .. Довго стискав свої тремтячі уста і ціпив зуби, .. не втримався, захлипав і заревів від переповненого і щирого серця (У. Самчук).

віщу́є се́рце що. Хто-небудь відчуває наближення певних подій (перев. неприємних). Чогось їй було сумно, чогось було журно. Наче віщувало серце якесь лихо несподіване (М. Коцюбинський); — Щось Олекса забарився,— зітхнула Ярина. ...— А може, хоче заробити велику купу червінців. От серце віщує, що скоро почуємо про нього,— казала веселенька сестра (М. Лазорський).

вклада́ти / вкла́сти се́рце у кого. Виявляти любов до кого-небудь, піклуватися про когось. — Та який батько, яка мати вкладе стільки серця у якогось свого Ягідку, скільки вкладе в тебе Вітчизна! (О. Гончар).

воло́дар дум (і серде́ць). Особа, яка має великий вплив на сучасників і привертає до себе увагу своїми ідеями, діями і т. ін. О Арсеньєв!.. Він бог цілого цього експресу, цілого цього світу. Володар дум і сердець. Він панує тут, як ніколи не панував там — у тій неймовірно казковій, відкритій ним країні, що зробила його ім’я девізом і прапором всіх мандрівників і всіх — ось таких — конкіскадорів (І. Багряний).

вража́ти / вра́зити (в са́ме) се́рце кого, чиє. Завдавати кому-небудь великих страждань, душевного болю. Вона зараз впізнала того, що недавно вразив її в саме серце (І. Нечуй-Левицький); // Дуже хвилювати, тривожити. Вони (згарища) дивно якось вражали її серце (І. Франко); З одного червоноармійця сповзла шинель, і жовтий лоб, неприродно випуклий і кістлявий, вразив комбрига в саме серце (Ю. Бедзик).

всім се́рцем; всіє́ю душе́ю. 1. зі сл. люби́ти. Щиро, гаряче. Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами!.. (В. Сосюра); — Любиш думкою, любиш помислами своїми… ні, ти (Марусю) люби всім серцем своїм, всею (всією) душею своєю (Панас Мирний). 2. зі сл. співчува́ти, розумі́ти і под. Цілком, повністю, до кінця. Він співчував їм всім серцем і сам радо пішов би в дружину, коли б не його немолоді вже літа (О. Довженко); Знала (Марта), всім дівочим серцем розуміла, що добре хлопцеві з нею (М. Стельмах).

встроми́ти (да́ти, всади́ти і т. ін.) ніж (ножа́) в спи́ну кому, несхв. Вчинити, зробити щось підступне щодо кого-небудь. Ні, вбивця нашої дочки, ви хочете сховатися серед нас! Щоб слушної для вас хвилини встромити ніж нам у спину... Не вийде! (Ю. Яновський); Взяла (Катря) наше ковалівське прізвище і на таку ганьбу його кинула? Ножа мені в спину дала (В. Кучер). встроми́ти ножа́ в се́рце. — Оце ж ти мені ножа встромив у серце! — заплакала Пріся. — Ти ж воював уже десять років, а чого досягнув? (А. Кащенко).

вхопи́ти за се́рце (за ду́шу) кого. 1. перев. чиє (чию). Глибоко зворушити, вразити, схвилювати кого-небудь. — Поскочив він до неї; а од неї так сяє, що й приступить не можна. Забув князь і про свою челядь, і про те, що заблудив у пущі: вхопила його за серце тая чудовная краса (П. Куліш); У старого пана, що сидів при столі, підперши сиву голову, бризнули з очей сльози, густі, грубі, як горох, і закапали на стіл. Візника вхопили вони за серце (І. Франко); Вирішив написати .. оповідання, щоб вхопило за вчительське серце (С. Васильченко); За душу прямо вхопило... Ну й видавило важку сльозу... (В. Козаченко). 2. Повністю заволодіти ким-небудь (про почуття). І така мене досада за серце вхопила (Панас Мирний); Він навіть зупинився на хвилинку, тільки на хвилинку. Скажена лютість вхопила його за серце (М. Коцюбинський).

вціля́ти / вці́лити в (са́ме) се́рце кому. Боляче вражати кого-небудь, зачіпаючи те, що його хвилює. Удова засміялась: “Що се ти?.. Чи козака боїшся?” Так мені сим і вцілила в серце (Ганна Барвінок).

вчува́ти / вчу́ти се́рцем. Здогадуватися про щось підсвідомо, інтуїтивно. Серце моє поривалось з ним (генієм) линуть. Він же поглянув журливо на мене і серцем я вчула, Що у небесні простори не сила моя полину́ти... (Леся Українка).

гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця у кого. Хто-небудь постійно переживає, непокоїться, мучиться у зв’язку з чимсь. Гадюка ссе коло серця у матері — не спить, переживає вона за сина (З газети).

гаря́че се́рце у кого і без додатка. Хто-небудь сповнений пристрасті, здатний на сильні почуття. В той самий момент, коли одірвали Марусю од Василя, вона почула, яке то гаряче любляче серце, який він рідний (Г. Хоткевич).

гаря́чий се́рцем. Запальний, пристрасний. Гарячий серцем, світлий головою, простий лицем, з усмішкою ясною, він (О. Бойченко) і тепер стоїть переді мною, немов живий, такий, як був тоді (І. Гончаренко).

гі́рко на се́рці (на душі́) кому, у кого. Кому-небудь нестерпно прикро і хочеться плакати, ридати. Мотрі зробилося так тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не всиділа .. встала .. та так і залилася сльозами (Панас Мирний).

гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський).

гори́ть (горі́ло) бі́ля се́рця у кого, безос. Хто-небудь дуже переймається чимсь з якогось приводу. У нього горіло біля серця, і він хотів іти мерщій додому. І швидко потюпав до своєї хати. — А все ж кортить знати, за що така честь Розумам? — Он пан дяк іде, може, той знає (М. Лазорський).

грі́ти ко́ло се́рця що. Потай виношувати (якісь плани, наміри і т. ін.); замишляти. Грів (чоловік) коло серця свої хижацькі заміри (Панас Мирний); Він носив і грів коло серця свою найзаповітнішу мрію, сказати про яку не наважувався нікому (З журналу).

грі́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию). Тішити, заспокоювати і т. ін. кого-небудь. Будуть десь загибати (люди) по сибірських пустелях, а їхні серця грітиме віра… (І. Багряний); Гріли душу спогади про дитинство, про рідний край, про ті далекі, щасливі роки… (З журналу).

дава́ти / да́ти во́лю се́рцю. 1. Дозволяти собі розчулюватися, віддаватися своїм почуттям. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримувати свого гніву; обурюватися. Чіпка випив другу чарку… Посоловіло в віччю; вдарило в голову… Він заходив по хаті; розпустив язик; дав волю серцю — став батькувати, лаятись… (Панас Мирний).

дави́ти ка́менем (на се́рце (гру́ди)). Викликати тяжкий душевний стан, невеселий, гнітючий настрій; гнітити. Гірко йому (Петрусеві) на душі, важким каменем давили слова Шестірного, та й нікому і розважити, нікому одвести думки від глибокої образи (Панас Мирний); Безрадісні події на фронтах, туга по Україні, яку вже топтали німецькі фашисти, каменем давили на серце (П. Панч); Якесь важке, гнітюче почуття каменем давило груди (О. Донченко).

да́ма се́рця перев. чийого. Кохана жінка. — Я чую над нами подих середніх віків: сей лицар грає на бандурі, дама його серця виходить на замкову башту (І. Нечуй-Левицький); Олександро Вікторівно! Ви мене ображаєте! Ви добре знаєте, що у мене тепер одна-єдина дама серця (Леся Українка).

добира́тися / добра́тися до се́рця (до душі́). 1. чим і без додатка. Глибоко вражати, хвилювати, зворушувати, бентежити. Вона (Христя) чула, як той прикрий погляд пронизував її наскрізь, добирався до серця (Панас Мирний). добира́тися / добра́тися до само́го се́рця. Байда говорив з ним, мов старший брат, заглядав у вічі, добирався своїми теплими словами до самого серця (Д. Бедзик). 2. Добрим ставленням, увагою заслуговувати чиєсь довір’я, викликати на відвертість. Бачура відчув: до душі цієї людини добратися можна (М. Чабанівський). 3. Лестощами, догоджаннями, вихваляннями і т. ін. добиватися від когось доброго ставлення, уваги; підлещуватися. — Образи образами, а церква церквою — лисицею добирався до жіночого серця (управитель). — Який тепер у нас батюшка розумний (М. Стельмах); Отак пританцьовуючи і посміхаючись, проголошуючи тости і випиваючи без тостів, Лигун добрався до серця дівчини (М. Чабанівський).

до́бре се́рце у кого. Лагідний, доброзичливий характер. Подруги в Уляні душі не чули. Любили в Уляні щиру душу, добре серце (Панас Мирний); — Може, поїдемо назад у Хвощівку? Хай ви колись відцурались від дітей, але ж не такий Данило ірод, щоб від матері старої відцуратись! Я з ним побалакаю, а з Христею без балачки обійдемось, у неї добре серце (Є. Гуцало).

до глибини́ душі́ (се́рця), зі сл. вра́зити, схвилюва́ти і под. Дуже, надто, надзвичайно. Доля Тараса Григоровича (Шевченка) вразила хазяїв до глибини душі (З. Тулуб); Нема людини в світі, якої не схвилювали б до глибини душі ці листівки (з фашистської неволі) (Ю. Яновський); — А ви говорите! — скрикнув бідолаха Василь, уражений до глибини серця такою бесідою (І. Франко).

доклада́ти / докла́сти душі́ (се́рця) до чого і без додатка. Ставитися до чого-небудь з особливою увагою, любов’ю, старанністю; робити щось щиро, самовіддано. — Цікаво, а якби дикий мак тут посіяти? — запитує Порфир.— Він би прийнявся?..— Все прийметься, аби тільки з любов’ю,— весело каже інструктор.— Женьшень і той виросте, якщо душі докладеш (О. Гончар); Такі гарні рушники на стінах у баби Ївги. До кожного вона серця свого доклала (З усн. мови).

допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. За візком уїдливі Копитькові діти бігли, допікали до живого серця (Я. Качура); Допік, дозолив до живих печінок (Укр.. присл..); От тільки покійна свекруха було не раз допече до живого, та й то: я було змовчу (Леся Українка); (Параска:) Хочу сердитися й буду!.. Бо ви мене до живих печінок дошкулили!.. (Б. Грінченко); — Слова Ступакової дійняли Сиволапа до живого (Д. Ткач); — Доїли ж ви мене до живих печінок! ..— сварилась (Мася) (А. Свидницький); Тут Демчиху, мабуть, допекло до серця, бо аж засичала (Марко Вовчок).

дохо́дити / дійти́ до се́рця (до душі́) кому, чийого (чиєї) і без додатка. Хвилювати, зворушувати, боляче вражати, тривожити кого-небудь. Та жалібна пісня доходила до серця, вимовляла якусь втрату, якийсь смуток та жаль (І. Нечуй-Левицький); — Коли вода камінь пробиває, а то щоб живе слово не дійшло до душі,— одказав Петро (Панас Мирний).

ду́мкою (мрі́ями, се́рцем і т. ін.) ли́нути (леті́ти) до кого—чого, куди. Пориватися, прагнути до кого-, чого-небудь, кудись. Добру хвилину стояли вони мовчазні .. і линули думкою в майбутнє (О. Довженко); Хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками сюди (О. Гончар); Думкою лине до сина (М. Стельмах); Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Ю. Збанацький); Кожне дитя Мріями лине в широке життя! (С. Олійник); А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну (Т. Шевченко). всіма́ ду́мами леті́ти. Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летячи до Уляни (М. Стельмах). в ду́мці ли́нути. Летіть, хмари, в край південний, Там у мене рідна хата; ..Сам туди я в думці лину, Хоч мене там і забули (П. Грабовський).

душа́ приста́ла чия; се́рце приста́ло чиє, до кого—чого і без додатка. Хто-небудь уподобав, полюбив когось, щось. Навіки пристала душа моя до тієї жінки,— на зріст невисокої, тихої і лагідної за вдачею, великої трудівниці, яка мала велике серце і любила всіх людей (З газети). приста́ла ду́шка. Полюбила такого, Що не має нічого: Нема свитки, ні кожушка, Та пристала моя душка (Укр.. пісні). душе́ю приста́ти. Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати і докладно розказував потім у школі те, про що читав (І. Нечуй-Левицький).

душа́ (се́рце) не лежи́ть чия (чиє), до кого—чого і без додатка. Хто-небудь не має інтересу, не відчуває прихильності, симпатії і т. ін. до кого-, чого-небудь; хтось або щось не подобається. Не скрию (не приховаю) від Вас,— підходили до мене тутешні знайомі запитувати про святкування. Я одповів, що це все дурниця, до якої не лежить .. моя душа (Панас Мирний); — Ініціативний інженер,— похвалив (Сахацького) Колодуб.— Не лежала спочатку моя душа до нього,— в задумі вимовив Степан Гаврилович (Л. Дмитерко); // Хто-небудь не має бажання робити щось через антипатію до когось—чогось або відсутність внутрішнього спонукання. — Ти повинен піти (на заручини), Миколо. — Душа не лежить,— одбивався Микола (В. Кучер). душа́ (се́рце) лежи́ть до кого—чого. Змалечку в Гната душа лежала до машин (С. Чорнобривець); Вона любила обох синів, але серце її чомусь більше лежало до молодшого сина Уліба (С. Скляренко); — Допомагати можна тому, у кого серце лежить до роботи! — втрутився Оладько (П. Автомонов).

душа́ (се́рце) не на мі́сці чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані тривоги, занепокоєння, дуже хвилюється, переживає. Їде Федір за паном у двір — серце тремтить, душа не на місці (Панас Мирний); — Сказав ти — до Варивона йдеш, а серце моє непокоїлось .. Примічала перед цим: не на місці душа твоя (М. Стельмах); — Пішов і я,— каже Михайло,— три кілометри пройду, а там Савка дасть мотоцикл, миттю буду на МТС… У мене серце не на місці (Ю. Яновський); — Та скажи ж ти мені, нарешті, чортів пакіл,— раптом вибухнув Кочерга,— я ж бачу, що в тебе серце не на місці (В. Собко). душа́ на мі́сці. Вся сім’я вмісті (разом) й душа на місці (Укр.. присл..).

душа́ (се́рце) переверта́ється / переверну́лася (се́рце переверну́лося) чия (чиє), у кого. 1. Хто-небудь відчуває гострий жаль, переймається співчуттям до когось—чогось. (Ганна:) І повіриш, Арсеньку, у мене так просто душа перевертається од усього цього. І давно уже я пішла б од них, коли б не Оля (З. Мороз); Хведір став навпроти неї, прикро подивився своїми засмученими очима .. У Христі серце перевернулося, сльози затремтіли на очах (Панас Мирний). 2. від чого. У кого-небудь виникає гостре відчуття огиди до когось—чогось. — Як бридко ти промовив сі слова! Душа моя од їх (них) перевернулась! (Леся Українка).

душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький). 2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його (художника) рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншого рвалась юна душа (І. Цюпа). 3. з кого. Хто-небудь помирає. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти і умирає, щоб цвісти. Закаменіла на каменистому ґрунті і прислухається з жахом, як росте, стигне і рветься з неї душа (М. Коцюбинський).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона (Пріська) чує голос Пилипів; вона баче (бачить) його безпомощного (безпомічного), як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. (Прісцілла:) Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

душа́ (се́рце) скні́є чия (чиє), у кого, за кого і без додатка. Хто-небудь переживає, хвилюється за когось, тяжко страждає, охоплений почуттям жалю, туги і т. ін. Хвора, серед самоти, уперше пізнала (Солоха), що їй тяжко: душа .. скніла, серце нудилося (Панас Мирний); Немає в Середи тієї радості, душа чогось скніє, а з голови не сходять тривожні думки (Д. Бедзик); Ще в степу за селом все думав (Давид) про Тихона, і скніло серце за нього (А. Головко).

душа́ (се́рце) співа́є чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в доброму, піднесеному настрої; радіє. Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника,— просто душа співає од такої краси… (Ю. Яновський); Вона (Настуся) прагнула говорити якнайділовитіше, .. а в самої співала душа, оченята так і бризкали захопленням (Ю. Збанацький); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Д. Ткач). душа́ ті́шиться. Та втома солодка, після неї тішиться душа, а натруджене тіло краще спочине (І. Цюпа).

душе́ю і се́рцем. Самовіддано, щиро. Душею і серцем до Вас прихильний П. Рудченко (Панас Мирний).

(живце́м) відрива́ти / відірва́ти від се́рця (від се́бе) кого, що. Дуже тяжко розлучатися з ким-небудь близьким або покидати, віддавати що-небудь особливо дороге. Мусить вона (Яресьчиха) розлучатися з сином, з дочкою, живцем відриваючи їх від серця (О. Гончар); Хоч серце боліло іншим, але прощався і з кабінетом. Відчував (Василь), як відриває щось від серця (Ю. Мушкетик).

завмира́ти / завме́рти се́рцем (душе́ю). Дуже хвилюватися, переживати (з переляку, від захоплення, тривоги і т. ін.). Андрій зайшов на ґанок і, завмираючи серцем, натиснув на клямку (І. Багряний); Він знав напам’ять майже всього “Кобзаря”, читав його, коли на душі було важко, читав і .. завмирав душею, весь палав і хвилювався (Ю. Збанацький).

заворуши́лося се́рце чиє, у кого і без додатка. У кого-небудь виникло почуття кохання, хто-небудь відчув потяг до когось. — Душа вся стривожена. Серце одразу заворушилось. Яка краса в тих чорних кучерях та смуглявих рум’янцях! ..— подумала Гризельда (І. Нечуй-Левицький).

загляда́ти (зазира́ти) / загля́нути (зазирну́ти) в ду́шу (в се́рце) кого, кому, чию (чиє). Намагатися зрозуміти почуття, думки, сутність і т. ін. кого-небудь. Схотілось мені заглянути в душу старого, чи справді охолодили її так літа .., чи усе .. справді вже заглухло, висохло і порепалось, як той степ в довгу засуху (О. Стороженко); А хочеш любові людям — то в серце їм заглянь (А. Малишко); (Грицько:) Ще раз у власне серце зазирну; І якщо там Маруся переважить, Зроблю, як кажеш, відсахнуся Галі І до Марусі старостів зашлю (В. Самійленко). подиви́тись у ду́шу. (Лео Ерліх:) Тепер ви бачите, панове, що значить талант. .. І ніхто зрячий не побачив цього таланту. Бо зрячі дивились на шкіру, а сліпий подивився в душу (І. Кочерга).

загра́ло се́рце чиє, у кого. Хто-небудь відчув радість, піднесення, задоволення і т. ін. Ломницький .. згадав, що зараз побачиться з Марусею і його серце заграло (І. Нечуй-Левицький); Заграло серце у вівчарів, заблеяли (забекали) вівці, учувши пашу… (М. Коцюбинський).

залоскота́ло ко́ло се́рця кого. Комусь стало приємно, радісно від чогось. Вони (привітання) такі щирі й хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав їх (М. Коцюбинський).

замути́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию). Вивести когось зі стану рівноваги, дуже збентежити. Воєнна буря закрутила, Латинське серце замутила, Завзятість всякого бере (І. Котляревський).

запада́ти / запа́сти в (саму́) ду́шу (в се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. 1. Глибоко вражати когось, надовго лишаючись у пам’яті. — Запам’яталось мені слово вашого маршала, розумне слово,— в саму душу запало... (О. Гончар); — Ну що ж, рости, вчись та до мене в театр, будеш актором. Ця випадково сказана фраза глибоко запала в моє серце (Минуле укр. театру); Його обступили роєм усі, хто запав йому в душу й жив у ній життям безсмертних (І. Багряний). 2. Дуже подобатися комусь, запам’ятовуватися. Ольга Річинська, яка так неждано .. запала йому в серце, дійсно була для нього нічим більше, як фата-морганою (Ірина Вільде).

запали́лося се́рце чиє, у кого і без додатка. Кого-небудь охопило сильне почуття (кохання, ненависті і т. ін.). Єремія не зводив очей з пишного личка гарної козачки .. Запалилось серце одразу, наче якимись чарами (І. Нечуй-Левицький).

запа́лювати / запали́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Збуджувати в когось сильні почуття або захоплювати кого-небудь. Помолившись, і я б заснув... Так думи прокляті Рвуться душу запалити, серце розірвати (Т. Шевченко); Чорні брови, чорні вуса (Миколи) запалили серце молодої дівчини (І. Нечуй-Левицький); Якась шалена злість засвітила їй очі і запалила серце (М. Коцюбинський).

запекло́ся (зачерстві́ло) се́рце чиє, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь від тривалих переживань став нечулим, байдужим до навколишнього світу. Плакала б, так вже й сліз нема, так вже серце запеклось (Г. Квітка-Основ’яненко); Вбирали її, ховали, а я навіть сльози не пустив. .. запеклося моє серце (І. Нечуй-Левицький); Ціле життя не знають вони ні ласки, ні доброго слова; зачерствіє в них серце, і вже ніхто, навіть їх діти, не почує від них доброго, щирого слова (М. Коцюбинський). 2. чим. Хто-небудь дуже перейнявся якимсь почуттям (жалю, туги і т. ін.). І я згадав своє село. Кого я там коли покинув? І батько й мати в домовині… І жалем серце запеклось, Що нікому мене згадати! (Т. Шевченко); Посварилися друзі за межу колись. І ненавистю їхні серця запеклись. Один одному смерті швидкої хотів (Д. Павличко).

за по́кликом се́рця. Відповідно до своїх прагнень, бажань, почуттів і т. ін. Серед робітників (80-х років XX ст.) народився чудовий рух — наставництво. Кадрові виробничники з власної волі, за покликом серця навчають молодь працелюбності, майстерності (З газети).

захо́дити / зайти́ в ду́шу (в се́рце). Глибоко хвилювати, викликати відгук у кого-небудь. Всі, перехиливши голови і затаївши дух, слухають... Кожне слово, наче гвіздок у стіну, заходить у душу (Панас Мирний).

зачіпа́ти / зачепи́ти за (саму́) ду́шу (за се́рце) кого і без додатка. 1. Глибоко вражати, розчулювати, зворушувати. Ласкавий голос (Миколи) зачепив Нимидору за саму душу (І. Нечуй-Левицький). 2. Виклика́ти у кого-небудь якісь почуття, відгук на щось. В Оксани з’явилося спокусливе бажання посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (С. Чорнобривець); Він (Холод) говорив і бачив, що слова його пролітають повз сина, не зачіпають за душу, за серце (Ю. Мушкетик). зачепи́ти се́рце. Раніше не міг пройти (Сеспель) спокійно, коли чув ту пісню .. Тепер вона якось пролетіла повз його вуха, не зачепила серця (Ю. Збанацький).

з важки́м (нелегки́м) се́рцем. У гнітючому стані, в тривозі, у передчутті чогось неприємного. З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги (І. Франко); Так і не діждавшись Стахи, Бронко з важким серцем повернувся додому (І. Вільде); З нелегким, стривоженим серцем попрямував (Роман) до села (М. Стельмах).

з відкри́тою (розкри́тою) душе́ю; з відкри́тим (розкри́тим) се́рцем, зі сл. зустріча́ти. Щиро, радісно. — Знаєш, як тебе там зустрінуть? Бачив, як нас зустрічала Словакія? З дзвонами, квітами, з відкритою душею! (О. Гончар); Вони (індійці) зустрічали нас з відкритою душею, з осміхненим лицем (В. Минко); Ну,— вигукнув Брюллов…— Розквітайте, Тарасе, для свого народу, зустрічайте нове життя з розкритим серцем (Л. Смілянський); // Без будь-яких упереджень, хитрощів, підступів. Татліп любив людей. Йшов до них з відкритою душею: мав багато друзів (З журналу).

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Нечуй-Левицький); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли, .. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко); (Катерина:) Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас .. зганя своє серце (О. Стороженко); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник).

здійма́ти / здійня́ти (зня́ти) (важки́й) ка́мінь (тяга́р) з се́рця (з душі́). Звільняти від того, що гнітить, мучить кого-небудь. Злість душила його за горло, а прокльони, які посилав він усяким законам, що не дають бідним людям спокійно жити, не здіймали важкого каменя з серця, не зменшали злості (М. Коцюбинський); Христі наче хто камінь зняв з душі: зразу стало і вільно, і легко (Панас Мирний).

з дна душі́ моє́ї (се́рця мого́). З найглибших почуттів, що приховані від стороннього ока. (Нартал:) Щодня вони (патриції) презирством викликали зо дна душі моєї знову звіра і знову я ставав номадом диким (Леся Українка).

з до́брого се́рця. По-доброму, без злого наміру. — Я з доброго серця питаю,— чи то правда, що родичі хочуть паннунцю продати баронові? (І. Франко).

зігрі́ти се́рце (ду́шу) кому і без додатка. Порадувати, звеселити кого-небудь чимсь. Купила пучечок схололих квітів.., та вони не зігріли їй серця, чомусь не розчулили своєю красою (З газети); Хочеться зігріти душу гарною музикою (З усн. мови).

з легки́м се́рцем; з легко́ю душе́ю. Без будь-якої тривоги, без жалю, вагань, переживань. Ви не думайте, що я на легкім хлібу виросла і так собі, з легким серцем на легкий хліб пустилася! (І. Франко); Мусієві повезло. Він правив кіньми самого Жежері — баскими, вороними. .. Не з легким серцем дав її (упряжку) Жежеря (В. Речмедін); Вдовольнивши таким чином своє почуття порядку, Гашке вже, певне, з легкою душею пострілював з парабелума по “живих мішенях” (В. Козаченко); — Б’ють і лежачих з легкою душею. Ті, що кохаються в зраді та лжі, І на невинного гострять ножі (С. Караванський); // З полегшенням. Горіли плавні.— Ні, не до нас йде, а вбік, за вітром,— з легким серцем зітхнула врешті Соломія (М. Коцюбинський).

зрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце) на кому. Спрямовувати на кого-небудь свій гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Вона цілий день од роботи не одірветься, а Василь — одно знає: блукає по вгороді та свище, побіжить на улицю з хлопцями битись, а додому прийде — на Галі усе зло зриває (Панас Мирний); Ірина втомилася хатньою роботою, а втомлена, завжди намагалася на комусь зірвати злість (Ю. Мушкетик); І мати зривала серце на дочці: — Викохала таку корову та на свою шию! (М. Грушевський).

з се́рцем, зі сл. сказа́ти, зроби́ти і т. ін. Сердито, з гнівом, зі злістю.— А як тато не прийме мене? — То нехай собі робить з тобою, що хоче! — з серцем промовила Василиха (І. Франко); — Як на зло, як шукаєш, так і немає… адже ж тут-о лежала?! — Вона з серцем висувала й засувала в столі шухляди одну за одною (М. Старицький); Григорчук із серцем сплюнув і засовався на лаві. Очі його загорілись, але рівновагу свою мужицьку і необхідну стриманість та діловитість розмови не тратив (У. Самчук); З серцем чортихнувся, рвонув його й почав зав’язувати (галстук) заново (А. Головко). з се́рця. Шрам з серця аж ложку покинув (П. Куліш); Вона почула, що він поїхав свататься, та з серця і підпалила хату (Нар. опов.).

з щи́рим се́рцем. З довірою. — Я до вас із щирим серцем, а ви до мене з хитрощами .. Ну, що в вас на мислі? (П. Куліш); — А хитрющий та підступний який! Ви думаєте, він і про Артема ото застеріг із щирим серцем? (А. Головко); // Тепло, гаряче. Череваниха почала Петра обнімати; тільки вже тепер пригортала до себе з щирим серцем (П. Куліш).

(і (аж)) в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); (Герасим:) Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

із завмира́нням се́рця. Дуже схвильовано, збентежено. Андрій із завмиранням серця стежив за полем, над яким, мов гайвороння, кружляли літаки (П. Автомонов); // Захоплено, уважно. Розповідь діда Галактіона Бицик слухав із завмиранням серця, з роззявленим ротом (О. Донченко); І йому пригадується, як десь отут стояв він босоногим семикласником з русокосою Наталочкою, з завмиранням серця лічив подаровані зозулею роки (Ю. Мушкетик).

іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав, що додержать залізничники своєї обіцянки (О. Донченко); Я (Нестор) осторожний (обережний) і не люблю на не підготований відповідно ґрунт класти те, що мені дороге й цінне й походить з глибини душі (О. Кобилянська).

ка́менем (ка́мнем) з се́рця спа́сти. Позбутися чого-небудь неприємного, важкого. Коли б швидше .. Звіздочка засяяла, От тогді (тоді) б то болість злая Камнем з серця спала (П. Гулак-Артемовський).

ка́менем лягти́ на се́рце (на се́рці) кому і без додатка. Негативно вплинути на когось, тяжко приголомшити, пригнітити когось. Перша образа каменем лягла мені на серце (П. Панч); За все своє життя ніколи він не оповідав того, що каменем лягло на серці (Ю. Збанацький).

кам’яне́ (камі́нне) се́рце чиє, у кого. Хто-небудь байдужий, нечулий. Ширяєв скоса, .. поглянув на художника. Але чиє кам’яне серце не зворушать похвали і лестощі..? (О. Іваненко).

карбува́тися на душі́ (на се́рці). Назавжди чи надовго залишатися в пам’яті, в свідомості. А діти все прощалися й не могли розлучитися... І Прісине серце солодко щемить, перший біль розставання карбується на душі (Ю. Яновський).

ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди) кому і без додатка. Викликати в кого-небудь хвилювання; тривожити когось. (Лучицька:) Як ви вмієте людину збентежити .. жарину кинути в серце (М. Старицький); — Чи не забагато (хлопців), дівко? — знову так говорить мати, що в душі Христини починають ворушитися різні здогадки .. А мати хоч би тобі що: кинула, неначе ненароком, жарину в груди й порається біля мисника (М. Стельмах).

кипи́ть (закипа́є) душа́ (се́рце) / закипі́ла (скипі́ла) душа́; скипі́ло (обкипі́ло) се́рце у кого, чия (чиє), від чого. 1. Хто-небудь перебуває в стані сильного нервового збудження, хвилювання. — Душа в мене кипить од безчесної гадки! Через якісь погані .. халупи хотять (хочуть) оддати на руїну осередок держави! (І. Нечуй-Левицький); Чи не вперше так за всі роки закипіла зібгана наймитська душа (М. Стельмах); Йосип мовчав, доки кипіло його серце, доки було мочі мовчати (Панас Мирний). 2. на кого—що, проти кого—чого і без додатка. Хто-небудь гнівається, сердиться на когось—щось, обурюється з приводу чогось. Йдемо в оперу. Наталка мовчить. Почуваю, що душа її аж до самого дна кипить на мене та на мою професію (Ю. Яновський); Закипала гнівом Маркова душа проти ситих і кровожадних… Не раз шкодував, що залишив рідну землю (І. Цюпа); — Я так і обімліла. Відьма ж вона, відьма! Скипіло моє серце (М. Коцюбинський).

колупа́ти ду́шу (се́рце) кому. Викликати у кого-небудь душевний біль, страждання, переживання. (Іван:) Правда, веселих (пісень) мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу... (М. Кропивницький).

коти́ шкребу́ть на се́рці в кого і без додатка. Хто-небудь хвилюється, перебуває в стані тривоги, неспокою. Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко); Як то було слухати Марусякові? На лиці застигла усмішка — жарти, мовляв, жартуєте — а на серці коти скребли (Г. Хоткевич).

кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Коцюбинський); — Не говори так, Андрійку, не ріж мого серця (Л. Мартович); Часом, буває, давні втрати і болі ріжуть душу солдатську невблаганно (Д. Луценко). кра́яти на шматки́ се́рце. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк). кра́яти ноже́м по се́рці. Вітер починає грати на далекім ворунні .. Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці (М. Коцюбинський). розкра́яти і се́рце, і ду́шу. А втім, може, й справді се якась невідома сила розкраяла мені і серце, і душу надвоє (Леся Українка). різону́ти по се́рцю кого і без додатка, безос. Як подумаю, що виїжджати треба, так по серцю й різоне (Григорій Тютюнник).

крива́виться се́рце (душа́) чиє (чия), у кого і без додатка . Хто-небудь мучиться, страждає. І кривавиться серце, читаючи повість вашу, гуцули, .. повість боротьби вашої (Г. Хоткевич); Її душа кривавилася, мов покалічена (О. Кобилянська).

кро́в’ю се́рця, зі сл. пи́саний. Щиро, з глибокою проникливістю. Знаю я: потрібні читачеві Кров’ю серця писані рядки (Л. Дмитерко); // зі сл. про́йнятий. Щирістю, глибокою проникливістю. Як спорожніла б наша музична спадщина, коли б не було в ній Шопена, його творчості, пройнятої кров’ю серця багатостраждального польського народу (З журналу).

ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) кому, у кого і без додатка. Приємно, спокійно, радісно комусь. Софії так легко, так весело на душі… (Леся Українка); Чого воно любо так стає на душі, легко на серці, як побачиш з-під снігу зелену травицю? (Панас Мирний); (Ганна Андріївна:) Ні, сину, мені легко на серці. Я спокійно відходжу в небуття, бо знаю кінець… Перемогу нашу бачу над ворогом (Ю. Мокрієв). Маковейчикові радісно і легко на серці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього (О. Гончар); Йому стало легше на душі (І. Нечуй-Левицький); Йонові неначе камінь з грудей спав. Легше якось зробилось на серці (М. Коцюбинський).

лежа́ти на душі́ (на се́рці). 1. у кого і без додатка. Бути предметом постійних роздумів, переживань, страждань і т. ін.; турбувати, гнітити когось. Я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душі важке лежить (П. Куліш); На серці ж у Надії лежала печаль. ..Юрій від одинокого пострілу недобитого фашиста назавжди залишився у чужій землі (С. Чорнобривець). важки́м ка́менем (тягаре́м) лежа́ти на се́рці. Першою найболючішою втратою для нього була смерть Юрія Брянського. Важким, фізично відчутним каменем вона тепер лежала на серці… (О. Гончар); Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (З. Тулуб). 2. кому. Викликати чиюсь прихильність, подобатися комусь і т. ін.; схвалювати щось. Грабунок, як такий, ніколи не лежав йому (Довбушу) на серці, і тепер та обставина, що він виступав лише яко (як) месник, .. се окрилювало (Г. Хоткевич).

ли́цар се́рця чийого, жарт. Об’єкт кохання; коханий чоловік. (Семен:) І, може, Надійка знайшла вже лицаря свого серця? (З. Мороз).

лу́снути зі зло́сті (з се́рця). Дуже розсердитися. — Нехай тоді Олекса узнає, що я йому родич: сказиться, лусне з серця!.. (С. Васильченко).

ма́ти Бо́га в се́рці (в душі́, в животі́ і т. ін.). Бути милосердним, добрим, совісним, справедливим і т. ін. — Не хочу я краденого добра. Я Бога маю в серці (І. Нечуй-Левицький); — Але ж, пане.., майте Бога в серці! Що я вам винен? (І. Франко); — Майте Бога в животі: поможіть рибу виловити (М. Стельмах); — Людина ти чи не людина? Бога за пазухою маєш?! (В. Дрозд). ма́ти Бо́га. — Понімаєш (розумієш): не худоба (ми), а люди. О!.. А чого? Бо ти ще Бога маєш (В. Винниченко).

ма́ти кам’яне́ (камі́нне) се́рце. Бути нечуйним, жорстоким, бездушним і т. ін. Камінне серце має чоловік — рідного батька за копійку продав би (М. Стельмах).

ма́ти м’яке́ се́рце. Бути добрим, поступливим, лагідним і т. ін. Їм здавалося, що сором’язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом, щоб ніхто не подумав, що парубок має м’яке серце (М. Стельмах).

ма́ти се́рце. 1. Бути чуйним, добрим, доброзичливим, порядним і т. ін. Я винен в тім лише, що серце, серце мав (М. Зеров). ма́ти хоч тро́хи се́рця. Коли б, коли б ви мали, голуби, хоч трохи серця — ви б його на крила взяли до себе і перенесли на Україну (В. Стус). 2. на кого—що. Бути незадоволеним ким-, чим-небудь. Козаки давно вже серце на султана мали за татар: скільки того ясиру перетягали бусурмани (П. Панч); // Ображатися, гніватися, сердитися на кого-небудь. — Оце, сусідо, маю на вас серце,— скаржиться жартом Петриха моїй матері (С. Васильченко); — Я б на того приймака не мала серця, якби ж то людина. Ніколи тверезий не приходить (Є. Гуцало); — Ти не май серця на матір.. Вона має право гримати на тебе, вона тебе виховала (Є. Куртяк); Хоч бувало й обзивав мене.., а я на нього серця не мав (І. Муратов).

ма́ти се́рце з пе́рцем. Бути запальним, гострим, дотепним і т. ін. — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем,— сказав Карпо (І.Нечуй-Левицький).

ма́ти Христа́ в душі́ (в се́рці). Бути справедливим, милосердним, порядним, доброзичливим і т. ін. — Коли ваша ласка, обминули б, може,— болісно вговоряла стара.— Христа в душі не маєте? — знову допитувалася (Іван Ле); Від хати до хати пішов поголос: полковник людина добра, має Христа в серці. Другий би по світу з торбою пустив, а він, гляди, гроші ще дав, землю повернув (Н. Рибак).

млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А. Тесленко); Вночі не спить (Катря), його (дитя) доглядає, вдень серцем за його (нього) мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину (Панас Мирний). помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (тривалий час). Скільки наплакалась (Надія), потім набідувалась, скільки душею помліла (Я. Баш); Попомлів же він тоді за них (пісні) душею (Панас Мирний). 2. Відчувати страх; боятися. Мала пацієнтка мліла душею перед дверима лікаря (З усн. мови); попомлі́ти душе́ю від стра́ху (тривалий час). Хай трохи попомліє (Пилипко) душею від страху, а як засне, переспить (Панас Мирний).

му́лько на се́рці. Неспокійно, бентежно, невесело і т. ін. Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський).

му́ляти на се́рці (на душі́) кому, у кого і без додатка. Непокоїти, бентежити, хвилювати кого-небудь (про думки, переживання і т. ін.). Видно було, що на серці йому щось муляє (О. Гончар); — Йому таки важко було, йому таки й зараз муляло на душі (Є. Гуцало). му́лити на се́рці (се́рце). Щось мулило на серці. Надаремно намагався я розважити себе в гостях (М. Коцюбинський); Ця думка мулила йому серце, йшла за ним усюди, як тінь (М. Коцюбинський).

му́чити (терза́ти, рва́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу) чиє (чию). Завдавати комусь горя, страждань, прикрощів і т. ін.; спричиняти переживання. — Що се (це) я? що се я? …Геть, геть від мене… Не муч мого серця (Панас Мирний); — Не муч, не терзай мого серця… Я люблю тебе (А. Шиян).

м’яки́й се́рцем. Добрий, доброзичливий, лагідний, довірливий і т. ін. Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса… завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини (Г. Хоткевич).

наверта́ти / наверну́ти се́рце чиє до кого. Пробуджувати в кого-небудь почуття кохання, дружби до когось. — Може, один Бог наверне її серце до мого Романа (І. Нечуй-Левицький).

на дні душі́ (се́рця) перев. чиєї (чийого). У глибині почуттів. Десь на дні душі ворухнувся і влігся тягар лихої несправедливості (М. Стельмах); Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов (П. Тичина). на са́ме дно душі́. Що ти ловив голодними очима й ховав на саме дно душі? (А. Головко).

надрива́ти / надірва́ти се́рце (ду́шу) кому і без додатка. Викликати в когось душевні страждання, муки, переживання і т. ін. Туга і горе Глібовому синові серце надриває (Панас Мирний); Пісня надриває душу (З журналу).

накипі́ти / накипа́ти на душі́ (у душі́, на се́рці, у се́рці) у кого і без додатка. Хвилювати, непокоїти (про неприємні почуття, переживання і т. ін.), нагромаджуючись до критичної межі. Йому треба було висловити те, що накипіло на душі (С. Журахович); Що про се говорити, коли все одно не поможеться, та так уже на серці накипіло, що невидержка! (Леся Українка); // Поступово відкладатися, збиратися (про злість, ненависть і т. ін.). Злість, що накипала останніми часами в його душі, шукала виходу (П. Колесник); В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки (М. Коцюбинський).

на се́рці кипи́ть чиїм, у кого. Хто-небудь хвилюється, переживає і т. ін. Я умію більше мовчати, у собі гнітити, ніж розказувати перед людьми. Що їм до того, — що на моїм серці кипить? (Панас Мирний).

на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

не ма́ти Бо́га в душі́ (в се́рці, в животі́). Бути жорстоким, бездушним, несправедливим і т. ін. — Ну, де це так видано, Супруне?.. Хіба ми Бога в душі, а дітей в хаті не маємо? (М. Стельмах); Такі ж, як і він, злодії: .. весь той люд, що не має в душі Бога й не боїться ні тучі, ні грому (В. Винниченко); Тато його (діда) дуже не любив, називав босяком та волоцюгою і, що найстрашніше, казав, що він Бога не має в серці (А. Дімаров); — Бога в животі не мають, серця не мають (пани)! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний). не ма́ти Бо́га й се́рця в животі́. — Та й чув я, що в таборі одчайдушні люципери, не мають Бога й серця в животі (Ю. Яновський).

не ма́ти се́рця. 1. Бути жорстоким, непорядним і т. ін. — Серця не мають (пани)! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний). 2. до кого—чого. Не ображатися на когось; бути байдужим до когось, до чогось. Хоч бувало й обзивав мене пан Казимир “дурним бидлом”, а я на нього серця не мав (І. Муратов); Вона (Кобринська), певно, сердиться на мене за те, що я ухилялася від бібліотеки сеї (цієї), але щось я не маю серця до сього видання, і така се вже вузенька річечка, сі жіночі видання (Леся Українка).

носи́ти в (на) се́рці кого, що. Завжди зберігати в пам’яті когось, щось. Те, що я створив собі культ моєї дружини і ношу його в серці, може, видасться тобі нудним і нецікавим (М. Коцюбинський); Треба тілько (тільки) її (правду) мати в душі, носити в серці своєму (Панас Мирний). носи́ти в се́рденьку чиєму. Прийде той, чий образ я носила з піснями вкупі в серденьку свому (своєму) (Леся Українка).

нутро́м (се́рцем) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти що. Підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось. На душі важко, на серці сумно — аж мов нудно… Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо (Панас Мирний). ду́хом чу́ти. — Чи чув ти що-небудь про зазивні лісти від мене? Не чув, бо і не було їх. А проте все валом ішло до мене, бо духом чуло, що я знаю те, що треба зробити (М. Грушевський).

обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони (дні) у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Топтали мою єдину надію (Панас Мирний); Вдруге осиротів Левко. Того, першого, ганебного сирітства він не знав. А друге огорнуло серце важким смутком (З газети).

обли́ти / облива́ти (своє́) се́рце кро́в’ю. Багато витерпіти горя; натерпітися, настраждатися. — Я ж .. облила серце кров’ю, тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обли́те кро́в’ю се́рце. — З таким, кров’ю облитим серцем, зумій стати вище всіх кривд і образ! (О. Гончар).

охолоди́ти (остуди́ти) се́рце (го́лову, ду́шу і т. ін.) чим. Збавити силу вияву почуттів, вгамувати запал. Дивився з страхом і надією, бо почував і якусь свою провину, ніби й неіснуючу, але яка могла зараз пригасити оцей його порив, .. охолодити серце (Ю. Мушкетик).

па́м’ять се́рця. Спогади про щось дороге, близьке, незабутнє. Не почує тиша ця глибока Голосу твойого (твого), друже мій… Пам’ять серця,— о, вона жорстока, Та без неї тяжче, як при ній! (М. Рильський).

пекти́ (аж) до живо́го (се́рця) кого і без додатка. Дуже дорікати кому-небудь, лаяти когось. (Юда:) І все такі слова вразливі, гострі, що краще б він уже налаяв просто, ніж так пекти аж до живого серця (Леся Українка); Скоро Гопченко втратив всяку владу над нею. Він підозрівав, що винен у всьому Коропов, пік її до живого (В. Земляк).

пекти́ ду́шу (се́рце) кому і без додатка. Завдавати кому-небудь великих моральних страждань; мучити, непокоїти. Я в тюрмі. І не сором пече мені душу, а — жаль (Ю. Збанацький); Аж скорчилася від болю — так той лист пік їй душу (В. Речмедін); Він не міг витримати, що всі так вітають Сашка. Заздрощі пекли серце (О. Донченко).

переболі́ти душе́ю (се́рцем) за кого і без додатка. Пережити велику тривогу, зазнати страждань. От тільки переболів душею за тебе, голубочко моя (М. Коцюбинський); (Параска:) Зніметься (Мар’яна), піде та гляди — аж до півночі нема.., а тут ждеш, ждеш, передумаєш, переболієш серцем, поки прийде (С. Васильченко).

переверта́ти / переверну́ти (всю) ду́шу (се́рце). Виклика́ти в кого-небудь якесь сильне почуття (тривоги, хвилювання, захоплення і т. ін.). Вночі йому сниться сон, який перевертає душу: з темного кутка дивляться на нього батькові очі, а під стелею гримить голос: “Ти зробив те, що я тобі заповідав?” (Григорій Тютюнник); І ось раптом, через якийсь проміжок часу, тобі перевернули душу давно почута п’єса чи пісня (М. Стельмах); Одповіда (Дмитрик) лиш “так” і “ні”. Зате як усміхнеться — серце переверне (М. Рильський).

переїда́ти / переї́сти се́рце з ким. Зазнавати прикрощів від кого-небудь, мучитися з кимсь. — З усяким наймитом треба переїдати серце, але строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш. Хліб з тобою почне жувати і господаря очима жертиме (М. Стельмах). роз’ї́сти се́рце. — Роз’їм серце з тими новобранцями, бо не беруться науки (Л. Мартович).

перемага́ти / перемогти́ себе́ (своє́ се́рце). Тамувати в собі які-небудь почуття, емоції і т. ін., боротися з якимсь станом. Борис, перемагаючи себе, дивлячись не на друга, а на вулицю, на тіні, на одиноких перехожих, сказав: — Ти пам’ятаєш, я тобі колись говорив, що збираюсь одружитися (В. Собко); Вона перемогла себе й почала казати далі: — Я… сама підпалила хату (Б. Грінченко); Став шинкар свою жінку зневажати.., а Чайченко не переміг свого серця, уступився (заступився) (Марко Вовчок).

переста́ло би́тися се́рце чиє, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь помер. Перестало битися чуле серце Віщого Бояна (М. Лисенка), що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Панас Мирний). 2. Хто-небудь завмер, заціпенів від страху, переляку. Мов вритий, став опришок… серце перестало битися… “Що се? … Хто се?..” (Г. Хоткевич).

перетлі́ти душе́ю (се́рцем). Тяжко пережити, перестраждати від тривоги, страху, туги і т. ін. Невже .. загинув Любчик? Не віриться. Скільки перетлів душею Юрій за ці години (А. Хижняк); Ще більше перетліла серцем за Данька, доки він там десь з ворогом рубався (О. Гончар).

підбира́ти (добира́ти) / підібра́ти (добра́ти) ключ до душі́ (до се́рця) чиєї (чийого), кого. Знаходити підхід до кого-небудь, входити в довір’я до когось. Гори педагогічної літератури написано .. про те, як підбирати ключі до їхніх (дитячих) розхристаних душ, а постане ось такий Кульбака перед тобою, і раптом бачиш, що ніякий стандартний ключик до нього не підходить (О. Гончар).

покла́сти в се́рці (до се́рця). Запам’ятати що-небудь. Ті малі кияни, які гасають на роликових самокатах київськими вулицями, нехай замисляться і покладуть до серця імена двох своїх товаришів, яким було разом не більше, ніж півтора десятка років (Ю. Яновський).

покла́сти ру́ку на се́рце. Щиро, відверто. Поклавши руку на серце, давайте відразу скажемо, що виступ цей мав у собі від Дмитра Череди хіба що темперамент і стрімливість у читанні (П. Загребельний).

покопирса́тися в душі́ чиїй (у се́рці чиєму). Виявивши надмірний інтерес до кого-, чого-небудь, намагатися дізнатися про щось інтимне, потаємне і т. ін. Він покликав цього хлопчину, щоб трохи покопирсатися в його душі наодинці (П. Колесник); (Лучицька (ніяково):) Всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися в чужому серці… (М. Старицький).

покоря́ти / покори́ти се́рце чиє. Викликати у кого-небудь пошану, любов до себе. Ви, пані,— ангел, Ви покорили моє серце (І. Франко).

полони́ти се́рце чиє, кого. Дуже сподобатися кому-небудь. Ось молодий Ацамаз і побачив красуню. Серце юнацьке одразу вона полонила (Л. Первомайський); Багатотисячна аудиторія з нетерпінням чекала початку концерту. Адже співак встиг полонити серця слухачів (З журналу).

поро́жньо в се́рці (на душі́, в душі́ і т. ін.), перев. чиєму (чиїй). Відчувається байдужість до всього; байдуже комусь. (Кнур:) Давно вже порожньо в моєму серці, як серед тії (тієї) пустки (Панас Мирний); Прощально киваю головою товаришам по камері. А на душі — порожньо, в голові гуляють важкі молоти: от і все (Ю. Збанацький).

поро́жня душа́; поро́жнє се́рце. Хто-небудь відчуває душевну спустошеність, байдужість до навколишнього світу, перебуває у стані депресії. Я тільки з рейду… Губи, мов крейда, порожня душа (В. Сосюра); Тепер на світі він — один. З порожньою душею він На камінь надмогильний сів, Рукою по чолі провів (Переклад М. Рильського).

посвітлі́шало на душі́ (на се́рці) в кого, кому, перев. від чого. Стало комусь приємно, легко, спокійно і т. ін. В Новонікуліно приїхали завидна. Ілля Миколайович уже здалеку побачив новий будинок школи, і на душі в нього посвітлішало (В. Канівець); Закрутилась, плин свій стишила Хмарина, як гора. Та від неї посвітлішало на серці в трударя (П. Дорошко). посвітлі́шало, поле́гшало на душі́. Парубкові посвітлішало, полегшало на душі і від свого рішення, і від своєї несподіваної великодушності (М. Стельмах).

по се́рцю; до се́рця кому. Кому-небудь хтось або щось подобається, підходить. Еней був тяжко не по серцю Юноні,— все її гнівив (І. Котляревський); Почував себе (Дорош) збудженим і трохи схвильованим від того, .. що немає вже військової служби, .. яка ніколи не була йому до серця (Григорій Тютюнник).

потеплі́шало на се́рці (на душі́) чиєму (чиїй), у кого, безос. З’явилися приємні відчуття, стало легше комусь. Потеплішало трохи на серці Тараса Григоровича при думці, що скрізь є добрі люди (З. Тулуб); На душі (у Надії) потеплішало, і все довкола набрало вже призабутої товариської святковості (Я. Баш).

потура́ти се́рцю (се́рцеві). Діяти за власним бажанням, довірятися тільки своїм почуттям. Святе Писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Т. Шевченко); Хай і моєму серцю тяжко Сказать тобі: навік прощай! Нехай і так, нехай і важко, А серцеві не потурай! (Олена Пчілка). потура́ти собі́. Правда, нині рано служби не маю, ну, але потурати собі не треба (І. Франко).

приверну́ти се́рце чиє, до кого, перев. зі словоспол. до се́бе. Ви́кликати у когось прихильність, почуття любові, симпатії і т. ін. На мою журбу й зітхання Я відповіді не маю. Чим я маю привернути Серце милої, — не знаю! (Леся Українка); Роман став ласкавіший і вважливіший (уважніший) до Соломії, але не привернув до себе її серце (І. Нечуй-Левицький); Голда бачила, що батько робив усе, щоб привернути до себе її серце (Д. Ткач).

прийма́ти / прийня́ти се́рцем (до се́рця) що. Глибоко відчувати, розуміти, усвідомлювати що-небудь. Що гарячіше прийматимемо до серця чужі страждання, то частіше звертатимемося до вічності, до зірок (З журналу); Тож не цурайтесь видом бідним, нескладним гомоном її (пісні), А серцем .. Прийміть і полюбіть її (І. Франко); Летіли вдаль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (В. Сосюра). щи́рим се́рде́ньком прийня́ти. Я віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка).

прийня́ти в се́рце (в ду́шу). 1. кого. Прихильно, з любов’ю зустріти когось, поставитися до когось. За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (О. Гончар). 2. що. Лагідно сприйняти щось, погодитися з чим-небудь. (Руфін:) Прісцілло, .. ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав,— ти його не приймеш в душу (Леся Українка).

прийти́ся до се́рця (рідше по но́рову) кому. Дуже сподобатися (про кого-небудь). І Чайці, і Соколову майор Савченко відразу ж прийшовся до серця (В. Собко); Поїхали у Дубинівку свататься: там, бачите, хлопцю дівчина прийшлась по норову. Батько і не перечив (Нар. опов.).

прикипі́ти до се́рця кому і без додатка. Полюбитися, дуже сподобатися. — Еге, навчив мене чернечий дід пісням та думкам, і які ж гарні були ті пісні й думки! Так до серця і прикипіли (О. Стороженко).

прикипі́ти се́рцем (душе́ю). 1. до кого. Відчути велику прихильність, щиро прив’язатися до когось. Отакий був наш Гриша. Він усім подобався, навіть Слюсаренко прикипів до нього серцем (М. Чабанівський); Вони якось відразу прикипіли серцем до нової виховательки, побачили в ній не тільки учительку, але й матір, людину близьку і рідну (Ю. Збанацький); // Покохати когось. От і тепер прикипіла Горпина вже душею до Петруся, бо вже ніхто в цілім світі не був для неї рідніший, ніж він (Грицько Григоренко). 2. до чого. Захопитися чимсь, полюбити щось. Подруга Марійка тільки рік проробила, пішла з трактора. А Докія прикипіла серцем до справи (З журналу); Хто, як кажуть, прикипів душею до поля, той не зраджував йому (З журналу).

прили́пнути (всім) се́рцем ((всіє́ю) душе́ю) до кого—чого. Зріднитися з кимсь, полюбити когось, щось. Серцем Микола вже прилип до свого острова (Ю. Збанацький); Усім серцем і всією душею прилип був (Опанас) до своєї батьківщини, жив у ній думками і жив нею (І. Франко).

припа́сти / припада́ти до се́рця (до душі́) кому. 1. Викликати у когось симпатію, почуття кохання, сподобатися кому-небудь. Чоловіка її було вбито десь у бойовиську. І ніхто їй більше не припав до серця. Так і вікувала сама (Легенди..); Настя якось зразу припала йому до серця (М. Коцюбинський); Уболіває за нього так, неначе рідна мати або дружина… Чим він припав до серця цій мудрій чистій дівчині?.. (Василь Шевчук); — Кажуть, тобі дуже припала до душі моя половина і ти наче б хочеш відбити її в мене? (З газети); А дівчата шукали свого щастя перебірливо, ніхто із місцевих парубків не припадав їм до серця (Легенди..). 2. Зворушити кого-небудь, сподобатися комусь (про художні твори, музику і т. ін.). Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п’єси.., для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні “Віють вітри” та “Ой не ходи, Грицю” (З журналу); — Раз чув, як ти комусь читала вголос мою повість…— так можна читати тільки те, що до душі припадає (Леся Українка); // Видатися комусь приємним, бажаним, відповідати чиїмсь думкам, сподіванням, нахилам, здібностям і т. ін.; імпонувати комусь. Висловлена Бовдюгом премудрість припала до серця всім запорожцям (О. Довженко); Правда, з містечком Вадим ще не встиг ознайомитись, але робота йому припала до душі (П. Кочура). припа́сти до се́рде́нька. Чим я маю привернути Серце милої — не знаю! Може б, краще їй припали до серденька серенади?.. (Леся Українка); приста́ти до душі́. Мені це дуже пристало до душі (Нар. опов.). прилягти́ до се́рця. Гулянки на вулиці не прилягли йому до серця, бо дикі, п’яні витівки були противні його тихій вдачі (Дніпрова Чайка).

припа́сти се́рцем до чого. Дуже захопитися чим-небудь, віддаючи свої сили, здібності, талант і т. ін.; полюбити щось. Дмитрова наречена залишилась у селі, ланковою призначили, до роботи серцем припала (П. Інгульський); // Виявити велику шану, щіру відданість чому-небудь. Краю мій зелений, вічная дорога, .. Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза (М. Стельмах).

прирости́ до се́рця кому, чийого. 1. Стати близьким, дорогим, рідним комусь. Баба відвернулася — їй самій серце краялось, а ся дитина чужа, “панська” дитина, за одинадцять літ успіла прирости їй до серця (І. Франко); — Сава вже не Михайло! І він мій син! Адіть, Докійко, тут приріс мені до серця змалку, як грудка (О. Кобилянська). 2. Оволодіти кимсь, захопити, полонити когось (про думки, спогади, мрії). (Сотник:) Ні, трохи треба підождать. Воно б то так! та от що, брате: літа не ждуть! літа летять, А думка проклята марою до серця так і приросла… (Т. Шевченко).

прихиля́ти / прихили́ти до се́бе се́рце (серця́) чиє (чиї), кого і без додатка. Викликати до себе чиюсь приязнь, чиїсь симпатії. Маленька, кругловиденька, з терновими мрійними очима, вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини (С. Васильченко); Там, на чужині, вони зуміли прихилить до себе серця. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків України (З журналу).

прихиля́тися / прихили́тися се́рцем (душе́ю) до кого. Приятелювати з кимсь, симпатизувати комусь, любити когось. Олег все більше звикав і прихилявся серцем до Люди, а Люда сміялася, пустувала й хто зна, що було у неї на думці (Л. Дмитерко); Не хотіла (татарочка) підсобляти в будь-якім підступі супроти Подолянки, до котрої татарочка, в неволі зів’явши, чомусь прихилилась душею (О. Ільченко).

пройма́ти / пройня́ти се́рце (ду́шу). 1. Глибоко зворушувати, розчулювати кого-небудь. Огненне слово його (Т. Шевченка) наскрізь проймало серце (Панас Мирний); Сосна шуміла, шуміла. І здавалося хлопцеві, що то ридає його рідна мати, і плач цей проймав йому серце (С. Воскрекасенко). пройма́ти й ду́шу й се́рце. Мені пані уже як напише лист до мого сина, дак уже теє слово проречисте пройме й душу й серце (Ганна Барвінок). 2. Виклика́ти сильні, перев. неприємні відчуття. Зголоднілі заробітчани запалими очима суворо поглядали на панські сади, городи. Мстиве почуття проймало душу (К. Гордієнко); Хай би серце вразила стріла, Аніж покора серце пройняла (М. Бажан).

пройня́ти аж до (са́мого) се́рця (до (са́мої) душі́). Глибоко вразити кого-небудь. Несамовита печія, жалюча ураза пройняла (Чіпку) аж до серця (Панас Мирний).

прокида́ється / проки́нулося се́рце; проки́нулася душа́ у кого, чиє (чия). Хто-небудь знову відчуває інтерес до життя. В неї прокинулось ще раз серце, прокинулось кохання до Ястшембського (І. Нечуй-Левицький); І в золотій журбі про милого Твоя прокинеться душа (Т. Масенко).

проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) до се́рця чийого. Домагатися розуміння, прихильності, любові в кого-небудь. Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до .. серця (глядача) (О. Довженко).

проне́сти в се́рці кого, що. Зберегти пам’ять про кого-, що-небудь; незмінно любити когось, плекаючи надії на майбутнє. Через фронти в серці Людмилу, як мрію, проніс, а тепер біля самого, сказать би, порога — в першій-ліпшій спідниці заплутатись? (А. Головко).

проника́ти / прони́кнути в (саму́) ду́шу (в се́рце, до се́рця) кого, кому і без додатка. 1. Доходити до розуміння стану, почуттів, думок кого-небудь. Верхня губа її, вкрита золотистим пушком, ледь помітно дрижала, а очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу (А. Шиян); Не здатні (примітивні твори) проникнути в серце читача, торкнутися живих струн його душі (З газети). 2. Виклика́ти хвилювання, зворушувати. Козак Гаркуша у М. Л. Кропивницього був сповнений шляхетності, чарівності у поведінці і духовної краси. Голос його проникав у душу (Минуле укр. театру); Піднявся страшний крик попечених, що проникав до серця тих людей, котрі дивились на ту страшну смерть (І. Нечуй-Левицький).

пропіка́ти / пропекти́ до се́рця. Глибоко вражати, зворушувати і т. ін. Це все було, не може бути й мови!.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав, І досить легкодумне розставання (М. Рильський).

протопта́ти дорі́жку до се́рця чийого. Завоювати чиюсь любов, довіру, симпатію. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров).

п’явки́ (п’я́вка) ссуть (ссе) за се́рце (під се́рцем) кого. Хтось тривожиться, страждає. — І знов знайомий холодок поплазував спиною гордовитого пана. І знов зассала п’явка під серцем (З. Тулуб).

ра́нити ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань. Він любив її щиро, і кажда (кожна) звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Франко); Ті суди-пересуди, ясна річ, долинали й до слуху Івана і гострими скалками болісно ранили йому душу (І. Головченко та О. Мусієнко); Раїса чула в серці гостру й холодну крицю. Та криця різала її, ранила серце, доводила до розпуки (М. Коцюбинський).

рва́ти / порва́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Викликати страждання, душевний біль; завдавати мук. Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Г. Хоткевич); Зника північний гість, та погляд той і мова Лишають в серці слід кривавий і страшний, І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова (Леся Українка); — Води! — попрохав ранений. Серце Соломії рвала та просьба Остапова (М. Коцюбинський); (Лицар:) Той порив порвав мені востаннє ржаву душу, її неволя ржею так посіла, а що порвало — героїзм чи розпач, сама ти зваж (Леся Українка). се́рце на шматки́ рва́ти. Бодай не діждати своє серце на шматки рвати (Укр.. присл..).

розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию), кому і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань і т. ін. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко); За оцим рогом підстеріг її (Оксану Сергіївну) знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи Розбили душу (Т. Шевченко). розби́теє се́рце. І тепер я розбитеє Серце ядом гою… (Т. Шевченко); В розбитім серці не шукай снаги (П. Грабовський).

розби́лося се́рце у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь став нещасним, зазнав краху, невдачі в чому-небудь. Розбилось серце, знемилів світ. Зів’яв навіки надії цвіт. Пречиста Мати, прийми мене (Переклад М. Лукаша). розби́лося се́рде́нько. Щастя ж коли їй судилось, Хай їй в покір не стає, Що через неї розбилось Серденько щире моє (І. Манжура). розби́те се́рце. Так молодіж наша: зрости не успіє Та по-молодецьки на світі пожити, Дивись, а у нього волосся сивіє, Поглянь, вже у нього і серце розбите (М. Коцюбинський).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) (на шматки́ (по шматка́х)), перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

розм’я́кло (пом’я́кшало) се́рце у кого. Хто-небудь розчулився, став добрим, лагідним. Сіла сердешна мати кінець столу да (та) так же то гірко почала плакати, що й старе запорозьке серце трохи пом’якшало (П. Куліш).

розпира́ти гру́ди (ду́шу, се́рце) чиї (чию, чиє), кому і без додатка. Охоплювати, переповнювати кого-небудь (про певні почуття, переживання і т. ін.). Вона живе в мені тепер якоюсь мрією, за котрою розпирає туга груди (О. Кобилянська); Радість розпирала хлопцеві груди, пронизувала, здавалось, кожну клітину його молодого тіла (І. Кириленко); Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона .. насупилась, гримнула на парубка: “Безсовісний ти, Левку” (М. Стельмах); Глуха неприязнь уже не лише до господині, а й до господаря розпирала серце (Ю. Збанацький).

розпіка́ти / розпекти́ ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому. Викликати у кого-небудь почуття гніву, душевного болю, страждання і т. ін. (Маруся:) Мамо! ти розпекла мою душу, запалила помстою моє серце. Я ненавиджу ворогів, що зруйнували наш рідний край (І. Нечуй-Левицький).

розрива́ти се́рце (ду́шу, гру́ди) перев. чиє (чию, чиї). Примушувати страждати, переживати, мучитися. В’ється вона (туга) коло серця, серце розриває (С. Руданський); — Скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок); Розпач, відчай розривали її груди, хвилинами з’являвся такий жах, що ціпеніло серце (О. Донченко).

розтра́влювати (розвере́джувати) / розтрави́ти (розвереди́ти) ду́шу (се́рце) кому. Викликати у кого-небудь тяжкі, болісні переживання, спогади. — Не розтравлюй мені душу цим Яковом,— одразу хмурніє Терентій.— Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева, і вже не прикладеш, не притулиш її (М. Стельмах); — Галя Вишняківна .. була про все розпитана дискретно і лагідно, як молода особа, з уникненням подробиць, що змогли б ще більше їй розвередити душу (Л. Костенко).

се́рце бере́ / взяло́ на кого. Хто-небудь сердиться, гнівається на кого-небудь. Іноді ні з того, ні з сього візьме його таке серце на Ясочку, що так взяв би та спідтишка й садонув би під “микитки” (С. Васильченко).

се́рце б’є́ться. 1. чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь живе заради когось, відданий комусь. Хіба серце б’ється не для неї?.. І чому вона не птиця? Чому в неї не виросли крила? (Панас Мирний). 2. чим. Кого-небудь охоплює якесь почуття. Гіркою образою билося серце у Галі (Панас Мирний).

се́рце боли́ть / заболі́ло (зболі́ло, наболі́ло); душа́ боли́ть (зболі́ла) чиє (чия), у кого і без додатка. Хто-небудь тяжко переживає з якогось приводу, уболіває, тривожиться за кого-, що-небудь. Дітки плачуть, а в матері серце болить (М. Номис); Серце болить, коли глянеш, як воно (зерно) гине все, перестоює (В. Кучер); — Я піду й на Сибір за правду. А вам не покорюсь. Ну, тільки ж душа болить… Серце болить. За що? (В. Винниченко); Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього (М. Коцюбинський); — Панна Анельо, моя дорога ви, моя кохана .. Я змучивсь .. у мене душа зболіла (М. Коцюбинський). се́рденько боли́ть. Місяць в хмари закотився, Та й стало темненько. Чого ж Петро зажурився, І болить серденько (П. Гулак-Артемовський).

се́рце в’я́не чиє, у кого, кому і без додатка. 1. Хто-небудь переживає, непокоїться. Розсердився, розгнівався Мій милий на мене, А як гляне, серце в’яне І в нього і в мене (Укр.. лір. пісні); Що ж маю вашому братові казати? — Кажіть йому, що дуже мені жалко і його, і діток, і серце моє в’яне, .. а вже до його не вернусь! (Марко Вовчок); Хто йде, хто їде — на темницю гляне. Холодний погляд!.. Ох, як серце в’яне (Леся Українка). 2. Хто-небудь захоплюється кимсь. В’яне серце моє од щасливих очей (В. Сосюра); Олег не шкодував грошей, і в Наталки в’яло серце — ото щедрий (Є. Куртяк).

се́рце ї́сти. Переживати, журитися, каратися, мучитися і т. ін. — Я сама на себе гніваюсь...— Ото вже й не варт,— вихопилась Соломія.— Нащо тобі серце їсти (В. Кучер).

се́рцем (душе́ю) прирости́ до кого. Відчути прихильність, прив’язатися до когось; полюбити когось, зріднитися з кимсь. Лагідна зовиця з першого ж дня серцем приросла до своєї молоденької невісточки (А. Дімаров); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю з ним (К. Гордієнко).

се́рце мре (завмира́є, замирає́) / завме́рло (заме́рло) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється, відчуває раптовий переляк, страх, тривогу і т. ін. Впізнала (Єлька) його (Миколу), і серце завмерло, а він ішов понурий, задуманий, під ноги дививсь (О. Гончар); Ось нестямний ґвалт, регіт, плесканина в руки піднялися з другої хати. У Василя серце замерло (Панас Мирний).

се́рце ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.); душа́ ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.) чиє (чия), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. “Господи! Де ж се вона ділася!..” Ниє-омліває материне серце (Панас Мирний); Бридко йому було на душі, серце нило… Та — нічого, казав собі, все минеться, вляжеться (Є. Гуцало); — Думати? Се ти думатимеш, коли в мене серце тліє! (Марко Вовчок); Коли їхали через знайоме місто.., серце його боляче стискалось і німіло (П. Колесник); — Мамочко, на ось краплі свої випий,— підійшла з чашечкою в руках Настя. — Може, тобі краще стане,— а в самої болем нила душа (І. Цюпа). се́рденько млі́є. Моє серденько мліє, Мліє (П. Чубинський); Як хороше, як весело На білім світі жить! .. Чого ж у мене серденько І мліє і болить! (Л. Глібов).

се́рце обкипа́є (закипа́є, облива́ється, схо́дить і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, облило́ся, зійшло́ і т. ін.) кро́в’ю у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає. У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров’ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський); — Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе… А в мене серце кров’ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков); (Маруся:) “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров’ю обіллється… Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький).

се́рце опини́лося в п’я́тах перев. у кого. Хтось дуже злякався. — Ану, раб Божий, постав ослона й лягай! — сказав (дяк) спокійно, з притиском, так що в хлопців серце миттю опинилося в п’ятах (Василь Шевчук).

се́рце па́дає (обрива́ється) / впа́ло (обірва́лося) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь завмирає від раптового переляку, тривоги і т. ін. Я прислухавсь. Найменший шелест або стук — і моє серце падає (М. Коцюбинський); Павло побачив .. пробоїну і серце його впало (І. Багмут); Він не пам’ятає, як відчинив двері .. Назустріч холодне, незнайоме обличчя чужої жінки. .. Серце обірвалося (О. Донченко); Тимкові почулося, ніби його хтось покликав. Оглянувся і побачив Солов’я. Серце обірвалося: “Ну, так і є — до командира!” (Ю. Збанацький).

се́рце переболі́ло (перегорі́ло, перекипі́ло і т. ін.); душа́ переболі́ла (перегорі́ла, перекипі́ла і т. ін.) у кого, чиє (чия) і без додатка. Хто-небудь настраждався, знемігся від почуття тривоги, страху, туги і т. ін. А скільки сліз вилила за ним! А скільки серце в мене переболіло, як пішов він на чужину! (І. Нечуй-Левицький); Це її (матері) геть спрацьоване серце .. переболіло за їхні двійки й закохання (І. Муратов); — Так і не вдалося зазирнути в рідні краї. .. Раз перекипіло серце — і баста. Навіщо вдруге ятрити? (Григорій Тютюнник); — Мамо, мамо! Скажіть мені словечко, скажіть! Моя душа переболіла… моє серце схне (сохне)! (Марко Вовчок).

се́рце поверта́ється / поверну́лося. 1. чиє, до кого. Хто-небудь починає прихильно ставитися, відчувати симпатію, любов до когось (перев. після якогось непорозуміння, незлагоди, сварки і т. ін.). Ні, не таким було кохання його (Данила) до дівчини. Її серце вже поверталося до Нечуйвітра, коли Данило побачив Галину (М. Стельмах). 2. тільки док. се́рце поверну́лося у кого. Хто-небудь перейнявся співчуттям, жалем до когось. Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид страшний, грізний. У матері аж серце боляче повернулося од того виду страшного (Панас Мирний).

се́рце приверта́ється (го́рнеться, пригорта́ється, хи́литься, схиля́ється, приляга́є) / приверну́лося (пригорну́лося, схили́лося, прилягло́) кого, чиє до кого і без додатка. Хто-небудь відчуває потяг, симпатію, любов до когось. Приверталось її серце до Романа (М. Стельмах); — Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться (Марко Вовчок); (Мар’яна:) Та воно якось і кохать простого парубка не пристало тепер, до козаків скорій (скоріше) серце схиляється (С. Васильченко); Серце ж моє не пригорнеться до тебе, Петрусю, очі не зглянуться (Ганна Барвінок); — Трапляється часом, що (серце) .. до іншого так зразу приляже, як до рідної мами (Марко Вовчок).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) (на шматки́) чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. (Кассандра:) Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

се́рце со́хне чиє, у кого, за ким і без додатка. Хто-небудь томиться, знемагає від кохання. Та минали дні і ночі, минали місяці, а той, за ким сохло її серце, не з’являвся перед батьківський двір (Д. Бедзик).

се́рце сти́гне (холо́не) / прохоло́ло (охоло́ло) чиє, у кого і без додатка. 1. У кого-небудь зменшилася сила вияву якихось почуттів (кохання, ненависті і т. ін.). Вона устала така веселенька, хоч і вчора її лаяно, та дитяче серце скоро стигне, образи швидко холонуть (Панас Мирний); Я почула, що моє серце вже прохололо, перестало ненавидіти його… (Ганна Барвінок); Перші, кажуть, любощі — дурниця .. А прохолоне серце, підуть докори та перекори (Панас Мирний). 2. Кому-небудь дуже страшно, боязко. Маруся похолола… Чула, як стигло серце. Незрозумілий, елементарний якийсь жах перетряс нею цілою (Г. Хоткевич).

се́рце стиска́ється (сти́скується) / сти́слося (сти́снулося) у кого, чиє, кому і без додатка. Хто-небудь тривожиться, хвилюється, відчуває неспокій за когось. Коли згадую про нього, стискається серце (М. Коцюбинський); Чує (Роман), як стискається в нього серце з жалю до матері (М. Стельмах); Борисові на цей вид серце стиснулося в грудях. Пригадав собі Марусю. Чи жива вона? (Б. Лепкий); Серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! (І. Муратов).

се́рце те́нькає / те́нькнуло в кого, кому і без додатка. Хто-небудь починає дуже хвилюватися, тривожитися з приводу чого-небудь. Тітка Мокрина, хоч в самої тенькає серце, може заспокоювати та вговоряти (Марко Вовчок); “Господи, що ж він зробив” .. Левко зупинявся на дорозі, відчуваючи, як серце тенькало (М. Стельмах); Він навіть не пам’ятав, чи попрощалася Галка. Отямився, коли вона поминула третій поверх. Серце йому тенькнуло (Ю. Мушкетик).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (з груде́й) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); (Оленка:) Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

сиді́ти боля́чкою на се́рці у кого і без додатка. Невідступно, постійно непокоїти, тривожити кого-небудь. Та земля Притичина не одну вже ніч не давала йому спати,— болячкою на серці сиділа (Панас Мирний).

скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р. Звільнятися від чого-небудь гнітючого, позбуватися чогось небажаного, відчуваючи полегкість. Цілі століття злигоднів викарбували на ньому (роді) свої сліди. Як важко було йому скидати з плечей цей тягар (О. Довженко); Єдина істота в світі спроможна погасить вогонь, що спалює його єство, скинути з грудей тягар, що не дає дихати (В. Речмедін); Сів (Іван) писати повість. Треба ж було скинути з душі страшний тягар баченого (П. Колесник); Я читаю в ваших втомлених очах жаль і бажання щирого каяття… ви прагнете через святу оповідь скинути тягар з серця, що стільки часу гнітить вас (Ірина Вільде).

сколихну́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кого. Схвилювати, зворушити кого-небудь. Важке було дитинство у Миколи Щорса, багато горя й муки замолоду скуштував він, події 1905 року глибоко сколихнули його душу й залишили в ній незабутній слід (С. Скляренко); Хор гучних голосів і передзвін близьких і дальніх монастирів та соборів сколихнув серця майже всіх присутніх (О. Довженко).

скрипі́ти се́рцем. Робити що-небудь дуже неохоче, всупереч власному бажанню. Дядько змушений нарешті взяти до себе племінницю, хоч і “скрипів серцем” (Г. Хоткевич).

смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (за се́рце, під грудьми́) кого і без додатка. Мучити, непокоїти кого-небудь, виклика́ти відчуття душевного болю від чогось неприємного. Йонька ніби погодився, але ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце (Григорій Тютюнник).

спопелі́ти се́рцем. Дуже змучитися; стати душевно спустошеним, байдужим до всього через важкі страждання, випробування і т. ін. Мати спопеліла серцем — єдиний син загинув на фронті (З газети). спопелі́лий се́рцем. Жила (Лукина) невесело і незатишно, доживала віку. Байдужа до всього на світі, спопеліла серцем (І. Волошин).

спопеля́ти / спопели́ти се́рце (серця́). Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе. І голос Бог мені подав: “Устань, пророк, і виждь, і внемли, Сповняйся волею творця, І, крізь моря йдучи та землі, Глаголом спопеляй серця!” (Переклад М. Рильського).

сса́ти се́рце (ду́шу) кому і без додатка. Дуже непокоїти, мучити, тривожити кого-небудь. Тяжкий неспокій ссав Крайнюкові серце (В. Кучер); Коли скорбота ссе душу, .. то з тіла втікає сон (М. Стельмах). сса́ти за се́рце. Думки все такі непривітні ссали за серце — і вона важко зітхала (Панас Мирний).

стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути се́рце кому. Хвилювати, непокоїти кого-небудь. Жаль за загубленим щастям, немов кліщами, стискував йому серце (Л. Яновська); Дорога завертає. Юра іде. Якесь передчуття стискає .. йому серце (Ю. Смолич). сти́снути за се́рце кого. Мене щось стисло за серце (І. Франко). сти́снути ко́ло се́рця кого. Настю стиснуло щось коло серця .. Вона ніби бачила, як Денис десь блукає на далеких степах (І. Нечуй-Левицький).

суши́ти / ви́сушити се́рце. 1. чиє, кому і без додатка. Завдавати кому-небудь душевних страждань, мук. — Нащо ти, Любочко, козацьке серце сушиш?.. (П. Гулак-Артемовський); Е, гетьте, думки сумнії, не суши, журбо, серця!.. (М. Коцюбинський); Скільки синів і дочок занапастили вороги, скільки нездійсненних зачать висушило матернє (материнське) серце! (О. Довженко). суши́ти се́рде́нько. Тихо, любо жилося дитині. І ніщо не сушило серденька (Леся Українка). 2. Уболівати, переживати за ким-небудь. Вона глянула в повиті сумом Оленчині очі і сказала: — Не треба так побиватися… сушити серце (А. Хижняк).

схили́ти се́рце до кого. Відповісти взаємністю, прихильно поставитися до кого-небудь; покохати. Таки частенько здається .. Що мир, лукавий, як дівча, Цього на людях уквітча, А серце схилить до другого, Пригорне потай дорогого,— І хто всю душу віддає, В кайдани зрадно закує (П. Грабовський).

схова́ти у се́рці кого, що. Глибоко затаїти, приховати якісь почуття до кого-небудь, думки. Чом ти мене у серці не сховаєш? Чом поглядом навік не затримаєш? (Леся Українка). схова́ти на се́рденьку. Чи ти між тієї пишноти Розкішних осяяних заль (залів) До рідного краю й голоти сховаєш на серденьку жаль (М. Старицький).

та́не се́рце чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь сповнюється приємними почуттями, піддаючись впливові когось, чогось приємного. Олімпіада Никанорівна любила красивих людей, а Чумак виявився якраз таким парубком, перед якими в молодості тануло її серце (Ю. Збанацький).

те́нькнуло / те́нькає в се́рці (в гру́дях) кому, у кого, чиєму (чиїх) і без додатка. Комусь стало тривожно, неспокійно з приводу чого-небудь. Щось було на цей раз таке незвичайне в голосі його (Богдана) і в трохи аж ніби розгубленім вигляді, що їй (Тані) тенькнуло в серці: “Востаннє!” (О. Гончар); Ніякої провини за собою не помічав, але щось тенькнуло в грудях (Іван Ле); // З’явившись, хвилювати, непокоїти. — Боюсь, Насте,— косує очима на двері (Свирид). — І чого вам боятися? — радісний здогад тенькає в грудях молодиці.— А як наскочить Ларіон? Що він подумає? (М. Стельмах).

терза́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь переживань, прикрощів, страждань. Вона стояла в притворі церкви в отця Христофора Протасьєва, перед сповіддю, бліда, схвильована. — Нащо ви терзаєте мою душу? Нащо гнобите? (О. Довженко); Скрипка в руках Русака ридала, терзала душу, відкривала завісу в таємничий світ (Ю. Збанацький); — Не муч, не терзай мого серця… Я люблю тебе, Прохоре (А. Шиян).

ти́сне (за) се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський). 2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

ті́шити (весели́ти / розвесели́ти) се́рце кому, чиє і без додатка. Радувати, приносити задоволення; викликати добрий настрій, спокій у кого-небудь. Кругом на всі боки малювались дивні картини природи. І все те не тішило серця, не розбивало туги (І. Нечуй-Левицький); Самотній Бульба, як корабель у морі, мчить степом, де так недавно тішили йому серце його синочки, і небо, і безмежна просторінь (О. Довженко); (Василь:) Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим словом тугу його розганяти, ясними очима серце веселити (Панас Мирний); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря.— Дуже вже мені було важко… (Марко Вовчок). ті́шити о́ко й се́рце. Не може не тішити ока і серця розумне використання в будівництві метро місцевих українських матеріалів, а в майолікових настінних узорах — елементів української народної творчості (М. Рильський).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); (Маланка:) Ой дивись, бо та (Степка) не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров). 2. куди, до кого—чого. Часто ходити куди-небудь, бувати десь. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Т. Шевченко); Я приходив до них (друзів), як до свого, до рідного дому, і вони в мою хату топтали доріжку відому (А. Малишко); Усі, мабуть, і забули про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (С. Васильченко); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський). 3. чию. Повторювати чию-небудь долю, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину. Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський); — Бач, якого виростив солдата! Вже й шинелю батькову надів! Видно, й стежку батькову топтати. Виростай-но, синку, поспішай (М. Пригара). 4. до чого. Намагатися досягти чого-небудь; домагатися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем,— промовив патер Вінцентій.— Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Нечуй-Левицький).

торка́ти ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє). Зворушувати кого-небудь, викликаючи замилування. І сама ця наша Громова, найвища з могил, неодмінно чимось торкне тобі душу, ціле літо вона мовби виглядає когось,— чи не за те й люблять її вітри? (О. Гончар); Не торкала якось мого серця дика краса південної бурі (М. Коцюбинський).

точи́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Викликати постійну тривогу, неспокій, страждання в кого-небудь. Не знаю, чи здужаєте ви порозуміти, що ця думка точить мою душу?! (Л. Мартович); “Все-таки,— точив серце сумнів,— може, Петро Гнатович тільки захоплення, все пройде, і знову .. повернеться любов до Кирила” (В. Вільний); Їсть нудота без справжнього діла. А ще більше точить серце розставання (О. Копиленко); Досада точила йому серце, що він, .. стільки проковтнув того книжкового мотлоху, а до істотного, виходить, і не пригубився (Ірина Вільде).

точи́ти кров з се́рця чийого. Завдавати комусь душевного болю, страждань. (Рябина:) Пане писарю, не точи ти послідньої (останньої) крови (крові) з мого серця! (І. Франко). кров точи́ло з се́рця, безос. Замикався тісний залізний обруч над нещасливою голівонькою, гострими ранами, замість цвітів (квітів), сипало, кров точило з серця (Г. Хоткевич).

трима́ти в се́рці (в душі́) що. Пам’ятати про що-небудь, не виявляючи цього зовні (перев. про негативне). (Кармелюк (суворо):) Пані, гріх тримати гнів і помсту довго в серці (С. Васильченко); Не тримаю я зле (злого) на тебе у душі.., не несу оперед Бога… Лиш — не муч люде (людей), Юрчику, най (нехай) не кленут (клянуть) (Г. Хоткевич).

тьо́хкає се́рце чиє, у кого, рідше до кого і без додатка. Хтось сповнений почуттям кохання. І дівчата, і хлопці не йдуть разом, але то лише так для людського ока. У дійсності вони чують себе і душею, і серцем, вони одна цілість, особливо коли котрась чи котрийсь має отам в тому гурті когось, до кого тьохкає серце (У. Самчук).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. (Меланка:) Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяжки́й ка́мінь ліг на гру́ди (на ду́шу, на се́рце) кому, кого, чиї (чию, чиє) і без додатка. Кого-небудь спіткало нещастя, горе, випробування і т. ін. Тяжкий камінь ліг на груди дітей. Мало того, що вони не вчилися,— їм довелося ставати до торгівлі (Ю. Яновський). звали́вся ка́мінь тяжки́й на гру́ди. З тої години щастя уплило, І слід недоля замела, Звалився камінь тяжкий на груди. На серце туга залягла (С. Руданський).

у глибині́ душі́ (се́рця). 1. Внутрішньо, таємно від інших. В глибині душі він чув, що жінка зробила добре (М. Коцюбинський); В глибині душі Іван Іванович заздрив Павлюкові — похмурому бійцеві з твердим поглядом спокійних очей (І. Багмут). 2. Усередині єства. Далеко не кожний Ваш вірш одізвався .. мені десь аж в глибині серця (Леся Українка). в глиби́нах се́рця. В глибинах серця свого знаходить Андрій Малишко хвилюючі слова (М. Рильський).

ужали́ти в се́рце. Боляче вразити; спричинити душевний біль. — Ти згадай, серце, які Дубці дохідні! Молодий аж іздригнувся і дивиться на неї,— ніби його щось разом здивувало, злякало, у серце вжалило… (Марко Вовчок).

уколупа́ти (улупи́ти) б свого́ се́рця. Бути готовим все віддати, нічого не пожаліти заради когось. — Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш); — Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний).

умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула (мати), умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О. Кобилянська); Вона (матушка) довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (П. Колесник).

у са́ме се́рце, зі сл. вража́ти, хвилюва́ти і под. Дуже сильно, надзвичайно. В кожному його слові було стільки сили, .. що натовп, вражений в саме серце, застиг (О. Довженко); З одного червоноармійця сповзла шинель, і жовтий лоб, неприродно випуклий і кістлявий, вразив комбрига в саме серце (Ю. Бедзик).

усіма́ фі́брами душі́ (се́рця, істо́ти і т. ін.). 1. Надзвичайно, дуже пристрасно. Була це та сама правда, яку вона передчувала, а водночас боролася проти неї всіма фібрами душі (Ірина Вільде); — А святий для нас хліб... художник написав так, наче він його ненавидить всіма фібрами душі і ніколи не їв (П. Гуріненко). 2. Надзвичайно пристрасний. — Не люблю (панночки) рішуче і безповоротно і то саме через те, що я естет всіма фібрами своєї істоти (Леся Українка).

ущеми́ти (за) се́рце кого, чиє і без додатка. Глибоко вразити, схвилювати кого-небудь чимсь. (Олекса:) Візьму книжку читати, який-небудь факт так ущемить за серце, що годі вже й читати (М. Кропивницький); І жура якась ущемить серце кожного, хто чує ці невидимі звуки. Стане, тихо зітхне… (Г. Хоткевич).

(холо́дна) жа́ба сиди́ть під се́рцем у кого. Кого-небудь охоплює передчуття чогось поганого, неприємного. — Навіть самі слова — прокурор, тюрма, слідчий — все життя викликали в усьому моєму єстві дріж і страх. А тепер у мене якась холодна жаба сидить під серцем... (В. Собко).

черства́ душа́; черстве́ се́рце в кого. Хто-небудь нечуйний, байдужий. (Прохор:) Ти .. брат, а душа в тебе черства (І. Микитенко); — Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (І. Нечуй-Левицький).

чи́стим се́рцем. Щиро, з добрим наміром. Чистим серцем Поблагословила (Ганна) Свого Марка… заплакала Й пішла за ворота (Т. Шевченко).

широ́ка душа́; широ́ке се́рце у кого і без додатка. 1. Хто-небудь чуйний, щедрий, щирий. (Вася:) Що тобі відомо? Мені відомо тільки, що в нього широка і щира душа (І. Микитенко). 2. Чуйна, щедра, щира вдача у кого-небудь. Мабуть, мені доведеться читати самому. Оці думи? Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє — Ні з ким поділити! (Т. Шевченко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався (учень) триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

щеми́ть / защемі́ло се́рце чиє, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь сумує, журиться. Дивиться мати, а він озирнеться. І щемить їй серце, болить, як зранене (Григорій Тютюнник); Все ж у нього щеміло серце, коли згадав, як плакала Ярина (М. Лазорський); Серце Дороша защеміло, він скинув кашкета, став на коліна перед самітнім горбиком і довго стояв (Григорій Тютюнник). 2. Хто-небудь відчуває піднесення, має добрий настрій. Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Д. Ткач).

щи́ра (золота́) душа́; щи́ре (золоте́) се́рце в кому, в кого, чия (чиє). Чесна, відверта, щедра, доброзичлива людина. Прохор Осауленко був козак не з величних, щира душа, себе на посміх не подасть (П. Куліш); Щира душа цей мартенівець (О. Гончар); — Лариска в мене золота душа, вона мені найдорожча людина (Є. Гуцало); Там (в Україні) найдете щире серце І слово ласкаве (Т. Шевченко); // Чесність, відвертість, доброзичливість, сердечність. Подруги в Уляні душі не чули… Любили в Уляні щиру душу (Панас Мирний).

щи́рим се́рцем; щи́рою душе́ю. Віддаючи всі сили, самовіддано. Робить (Андрійко) і діло, щирим серцем робить, а годинку урве собі на гуляння парубоцьке (Марко Вовчок); — Послужив я козацтву щирою душею, а як-то мені козацтво послужить! (П. Куліш).

як (мов, на́че і т. ін.) ноже́м вколо́ти в (са́ме) се́рце кого. Дуже вразити когось чим-небудь. Нимидорине ймення наче ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) ноже́м по се́рцю полосну́ти. Глибоко вразити кого-небудь, завдати болю, страждання і т. ін. Мов ножем по серцю полоснули (Сеспеля) оті слова… Поховали чужі люди В чужій домовині… (Ю. Збанацький); Наче ножем по серцю полоснув батька божевільний крик його дитини (С. Воскрекасенко).

як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Нещасна дитина, як їй хочеться, мабуть, мати годинника (А. Дімаров). на́че вда́рив хто го́стрим ноже́м. Юлдаш раптом відчув, що ці слова шпигнули його в самісіньке серце, наче вдарив хто гострим ножем (О. Донченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь ліг на ду́шу (на се́рце) кому і без додатка. Кому-небудь дуже важко; хтось перебуває в гнітючому настрої, страждає, переживає і т. ін. Як виходила з хати (Христя), спіткнулась на порозі, і з того часу як камінь ліг їй на душу (П. Панч). на се́рце ка́мінь ля́же. А згадає (Лукія) мужа Василя Чупера — на серце камінь ляже (С. Чорнобривець).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) ніж го́стрий у се́рце перев. кому, для кого. Що-небудь дуже неприємне, дуже вражає, спричиняє душевний біль або взагалі викликає негативні емоції у когось. — Прощавайте! — промовила дівчина. А Кармелю з нею прощаватися усе одно, що ніж гострий у серце (Марко Вовчок); — Хіба ти… зовсім відцуралася мене? Вона мовчала. Це мовчання було для хлопця, як гострий ніж у серце (О. Донченко).

як (мов) п’явки́ за се́рце ссуть кого. Кому-небудь дуже погано. За серце — мов п’явки ссуть, у грудях глухо і сухо, та жарко (Панас Мирний).

я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз’я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) (незаго́йну (да́вню)) ра́ну (в се́рці (в душі́)) кого, чию, рідше кому. Необережними словами, діями змушувати кого-небудь знову морально страждати або переживати щось неприємне. — Не ятріть мою рану, діду. Я й так насилу стримуюсь (Ю. Яновський); Узявши граматику, прочитав він два рядки, але, роз’ятрюючи в серці рану, знов спитав отця Алоїзія: — А скільки років хлопчикові, який грав учора Кіра? (З. Тулуб); Розмова ся розтроюдила їй в серці незагойну рану, Софія пригадувала вчорашній прикрий вечір (Леся Українка); // чим. Викликати важкі спогади, переживання. Офіцер аж до порога провів дідуся. Йому було прикро, що необережною розмовою роз’ятрив незагойну рану в серці старенького (Ю. Збанацький); Микола Іванович розворушив своїми словами давню удовину рану, згадавши Гордія (І. Цюпа).

я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, трою́дити) / роз’я́три́ти (розтрою́дити) се́рце (ду́шу) кого, кому, чиє (чию) і без додатка. Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, переживань. Почуття образи гнітило його, гнів ятрив йому серце (Ю. Смолич); Ятрила душу Лукії й близька розлука з другим братом Омельком, котрий мав цієї ж ночі рушати до Москви (О. Ільченко); Відчай ятрив її душу, як пекуча жалка кропива, і все гнав і гнав уперед, вздовж берега широко розлитої річки (В. Козаченко); Пісня не заспокоювала, а, навпаки, ще дужче роз’ятрювала їй душу (А. Шиян); Вона боялася дивитися сама на себе, щоб не розтроюджувати свого серця (Панас Мирний); Івась лежав, мовчав. Зло, досада давили його за горло, троюдили серце, точили сльози з очей (Панас Мирний); Розмова з Василем роз’ятрила старе серце (І. Нечуй-Левицький). роз’їда́ти ду́шу. Дітям спочатку не відкривала (мати) горя. Розповідала, що ось скоро тато закінчить війну, повернеться додому. Проте туга, як іржа, роз’їдала душу (З журналу).

я́три́ться се́рце (душа́) у кого, чиє (чия) і без додатка. Хто-небудь дуже переживаючи, розтравляє, посилює відчуття чогось болісного, важкого. Іван лежав збуджений, бентежний, серце йому ятрилось (О. Гончар); (Джавоїра:) Різні клопоти є. Від одних розцвіта, а від інших ятриться душа, ніби рана (О. Левада).

Значення в інших словниках

1. серце — се́рце іменник середнього роду * Але: два, три, чотири се́рця  Орфографічний словник української мови
2. серце — П. душа; ФР. чуйність, сердечність <н. без серця>, настрої, почуття /н. ми — єдині серцем/; (горде) вдача; (на кого) П. гнів, роздратовання; (чого) центр, осердя; (дзвона) телепень; (морське) ІД. медуза; серденько, серденя.  Словник синонімів Караванського
3. серце — див. калатало; кохана; коханий  Словник синонімів Вусика
4. серце — [серцеи] -ц'а, м. (на) -ц'і, мн. сеирц'а, сеирдец'/серц' два серц'а  Орфоепічний словник української мови
5. серце — -я, с. 1》 Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг. || Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. серце — Див. Дзвін.  Словник-довідник музичних термінів
7. серце — СЕ́РЦЕ, я, с. 1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішечка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини – з лівого боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (І.  Словник української мови у 20 томах
8. серце — се́рце 1. серце ◊ а́так се́рця → атак ◊ бра́ти <�бли́зько> до се́рця дуже перейматися, надавати чомусь великого значення (м, ср, ст): Цю науку я взяв собі дуже до серця, хоч вона була мені дана дуже лагідним способом...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. серце — Аж мені серце скаче з радости. Дуже утішився. Аж мені серце тріскає з болю. З великого горя серце болить. Від серця до Бога навпростець дорога. Щира молитва лине сама до Бога без нічієї помочі. Від серця до неба, дороги не треба.  Приповідки або українсько-народня філософія
10. серце — М'язовий орган, що забезпечує кровообіг; у птахів та ссавців складається з 2-х відокремлених частин, кожна з яких має передсердя та шлуночок; до правого передсердя відходять головні судини, до лівого — легеневі; з лівого шлуночка виходить аорта...  Універсальний словник-енциклопедія
11. серце — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І.  Словник синонімів української мови
12. серце — Се́рце, се́рця, се́рцю і се́рцеві, -цем, в се́рці, на -ці і на -цю; серця́, серде́ць і (рідше) серць, серця́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. серце — СЕ́РЦЕ, я, с. 1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м’язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини — з лівого боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
14. серце — Серце, -ця с. 1) Сердце. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Мет. 90. Від серця до Бога навпростець дорога. Ном. Від серця до неба шляху не треба. Ном. Щирим серцем робить. Усердно дѣлаетъ, работаетъ. МВ. ІІ. 11. Употр.  Словник української мови Грінченка