сповиточок

з (са́мого) сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький).

у сповитку́ (у сповито́чку). У віці немовляти; немовлям. — Тепер господарює в мене моя дочка-єдиниця, бо старших дочок Бог прибрав до себе, ще як були в сповитку (І. Нечуй-Левицький); Дітей, маленьких немовлят, Їх тільки шкода. Чи на те вродились, Аби у сповитку пізнати голод, спрагу? (Леся Українка); Я свого отця-неньки не знаю; я ще в сповиточку зосталася сиротою (Марко Вовчок); Мистецтво те було не в сповиточку. Грифони вже ту лань не заклюють. Два скіфи шиють золоту сорочку. Два скіфи з чаші золотої п’ють (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. сповиточок — сповито́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сповиточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до сповиток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сповиточок — СПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сповито́к. Малесенький голосок дзвенить тихенько і любенько над сповитим братиком, що дремле у сповиточку (Марко Вовчок); І що творилось з дідом Гуком!.. Він марив, жив і снив онуком.  Словник української мови у 20 томах
4. сповиточок — СПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сповито́к. Малесенький голосок дзвенить тихенько і любенько над сповитим братиком, що дремле у сповиточку (Вовчок, VI, 1956, 343); І що творилось з дідом Гуком!.. Він марив, жив і снив онуком.  Словник української мови в 11 томах
5. сповиточок — Сповиток, -тку м. Пеленки. Дитина в сповитку. Левиц. І. 109. ум. сповиточок. Я ще в сповиточку зосталася сиротою. МВ. ІІ. 75.  Словник української мови Грінченка