спущений

спуска́тися (пуска́тися, йти і т. ін.) / спусти́тися (пусти́тися, піти́ і т. ін.) на дно. 1. Зазнавати поразки, невдачі в чому-небудь, втративши будь-яку надію на поліпшення. А ви й не пишете мені, .. чи має мене рятувати (Спілка), чи ні. Хай би вже знав, чи маю пускатися на дно, чи ще можу ногами дриґати (М. Коцюбинський); (Курінний:) Записку віддай в руки самому Петрові Карповичу… Одним словом, хай рятує, бо можу піти на дно (М. Зарудний); // Переставати чинити опір чому-небудь, змиритися з чимсь. Не трать, куме, сили, спускайся на дно (Укр.. присл..). 2. Морально спустошуватися, опускатися. Шкода їй було колишнього чоловіка. Покалічений, безпорадний, він пропаде без належного догляду. Зіп’ється з горя і піде на дно (М. Ю. Тарновський). спу́щений на дно. Вийшовши з тюрми зимою, я почув себе мов спущеним на дно (І. Франко).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. спущений — спу́щений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спущений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спустити. || спущено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. З якого вийшло повітря (про надувний предмет).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спущений — СПУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спусти́ти. Скарб лежав без руху сотні літ, спущений у глибину боліт (С. Крижанівський); Вона .. має покривало низько спущене на очі так, що обличчя її сливе не видко (Леся Українка); Штори були спущені (О.  Словник української мови у 20 томах
4. спущений — СПУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спусти́ти. Скарб лежав без руху сотні літ, спущений у глибину боліт (Криж., Під зорями.., 1950, 41); Вона.. має покривало низько спущене на очі так, що обличчя її сливе не видко (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах