страшко

страшкі́в син перев. ірон. Боязка, ляклива людина. — (Анна:) Не боюся я його. — (Жандарм:) Ну, я також не страшків син (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. страшко — стра́шко прислівник незмінювана словникова одиниця діал. страшко́ іменник середнього роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. страшко — див. боязкий  Словник синонімів Вусика
3. страшко — СТРА́ШКО, діал. Присл. до страшки́й 2. Хлопці очі свої Протирали від сну. Страшко – в дальні краї. Страшко йти вдалину (В. Бичко). СТРАШКО́, а́, ч. і с., діал. Боягуз.  Словник української мови у 20 томах
4. страшко — I страшк`о-а, ч. і с., діал. Боягуз. II стр`ашкодіал. Присл. до страшкий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. страшко — БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл., СТРАШКО́ розм. рідше; ЛЕГКОДУ́Х розм. (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою). — Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас нема? (А.  Словник синонімів української мови
6. страшко — Стра́шко, присл. страшко́, -ка́, -ко́ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. страшко — СТРА́ШКО, діал. Присл. до страшки́й 2. Хлопці очі свої Протирали від сну. Страшко — в дальні краї. Страшко йти вдалину (Бичко, Срібноліття, 1973, 242). СТРАШКО́, а́, ч. і с., діал. Боягуз.  Словник української мови в 11 томах
8. страшко — Страшко нар. Страшно.  Словник української мови Грінченка