1. Фразеологічний словник української мови

страшко

страшкі́в син перев. ірон. Боязка, ляклива людина. — (Анна:) Не боюся я його. — (Жандарм:) Ну, я також не страшків син (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страшко — стра́шко прислівник незмінювана словникова одиниця діал. страшко́ іменник середнього роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. страшко — див. боязкий Словник синонімів Вусика
  3. страшко — СТРА́ШКО, діал. Присл. до страшки́й 2. Хлопці очі свої Протирали від сну. Страшко – в дальні краї. Страшко йти вдалину (В. Бичко). СТРАШКО́, а́, ч. і с., діал. Боягуз. Словник української мови у 20 томах
  4. страшко — I страшк`о-а, ч. і с., діал. Боягуз. II стр`ашкодіал. Присл. до страшкий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. страшко — БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл., СТРАШКО́ розм. рідше; ЛЕГКОДУ́Х розм. (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою). — Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас нема? (А. Словник синонімів української мови
  6. страшко — Стра́шко, присл. страшко́, -ка́, -ко́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. страшко — СТРА́ШКО, діал. Присл. до страшки́й 2. Хлопці очі свої Протирали від сну. Страшко — в дальні краї. Страшко йти вдалину (Бичко, Срібноліття, 1973, 242). СТРАШКО́, а́, ч. і с., діал. Боягуз. Словник української мови в 11 томах
  8. страшко — Страшко нар. Страшно. Словник української мови Грінченка