страх

ли́цар без стра́ху́ і дога́ни, книжн. Людина великої сили волі і високих моральних якостей. (Орест:) Я знаю, що ви лицар без страху і догани (Леся Українка). ли́цар без дога́ни й страху́. Ми лицарі всі без догани й страху, Ми в серці ховали не марну пиху, а цноти, що зрощує слава (Леся Українка).

ма́ти страх (на душі́). Відчувати тривогу, неспокій; хвилюватися, переживати. — Люди добрі! Питав тут Дмитро, хто має страх на душі. Я маю страх на душі. Ну, куди я з оцією ґирлиґою та проти їхніх дредноутів? (О. Гончар); // перед ким—чим. Боятися, побоюватися кого-, чого-небудь. Пестив жінку, а зрідка й дітей, щоб не розбалувались та мали страх перед батьком (М. Стельмах).

млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А. Тесленко); Вночі не спить (Катря), його (дитя) доглядає, вдень серцем за його (нього) мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину (Панас Мирний). помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (тривалий час). Скільки наплакалась (Надія), потім набідувалась, скільки душею помліла (Я. Баш); Попомлів же він тоді за них (пісні) душею (Панас Мирний). 2. Відчувати страх; боятися. Мала пацієнтка мліла душею перед дверима лікаря (З усн. мови); попомлі́ти душе́ю від стра́ху (тривалий час). Хай трохи попомліє (Пилипко) душею від страху, а як засне, переспить (Панас Мирний).

на свій (вла́сний) страх і ри́зик (риск), з дієсл. Беручи відповідальність на себе, ризикуючи власним здоров’ям, життям і т. ін. Кожен з старих українських композиторів звершував справжній життєвий і громадянський подвиг, бо змушений був творити на свій страх і ризик (З журналу); В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і .. він, не вагаючись, приймав потрібні рішення на свій страх і риск (О. Гончар); Михайла офіцер на власний риск зачислив у солдати та ще й помічником писаря призначив (Ю. Збанацький). на свій риск. Сташка на свій риск, замість Вайнштона, віднесла роботу до Філіпчука (Ірина Вільде).

не за страх, а за со́вість. Дуже сумлінно. — Чимало допомагав йому в цьому досвід сталевара і теоретичний багаж… Сенін навчався не за страх, а за совість (В. Попов); Він належав до тих рідкісних типів людей, які все роблять не поспішаючи і працюють, як кажуть, не за страх, а за совість (З газети).

обмира́ти / обме́рти зі стра́ху́. Дуже лякатися, боятися; ціпеніти. Горпина, слухаючи прокльони дідові, обмирала з страху (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страх — (боязливе відчуття, викликане чимсь неприємним) острах, моторошність, боязнь, (сильний) жах. Словник синонімів Полюги
  2. страх — Чи виступає в множині іменник жах? Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині. До них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, смуток, сум тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. страх — страх 1 іменник чоловічого роду стан тривоги страх 2 іменник чоловічого роду, істота міфічна істота страх 3 прислівник дуже; сильно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. страх — Гостра негативна емоція, що виникає за обставин загрози біологічному або соціальному благополуччю індивіда; має різні ступені інтенсивності: побоювання, боязнь, переляк, жах (афект). Словник із соціальної роботи
  5. страх — Ляк, р. острах, с. жах, переляк, ФР. загроза <н. під страхом смерти>; мн. СТРАХИ, привиди, привиддя. пр., (глянути) страшно, моторошно; (як сухо) дуже, страшенно, надзвичайно. Словник синонімів Караванського
  6. страх — див. багато Словник синонімів Вусика
  7. страх — [страх] страху, м. (ў) -ху, мн. -хи, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  8. страх — СТРАХ¹, стра́ху́, ч. 1. Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (І. Словник української мови у 20 томах
  9. страх — страх: ◊ стра́хи на ляхи безпідставні побоювання (ст): Жадного нападу на святий Юр не було, то є маячіння зрізаної голови і страхи на ляхи, що мазурі зруйнували митрополичу палату та хотіли закатрупити Митрополита! (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. страх — Мало не вмер зо страху. Дуже напудився. З великого страху люди вмлівають, а тоже й лруть. Нагнав страху. Налякав дуже і тим приневолив робити, як треба. Наївся не мало страху. Набрався страху в немилій та небезпечній пригоді. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. страх — I страху, ч. 1》 Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. || Вираження, прояв тривоги, неспокою тощо (на обличчі, в очах і т. ін.). На страх кому; Для (ради) страху — щоб настрахати, злякати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. страх — СТРАХ — емоція, що виникає внаслідок реальної або уявної небезпеки, яка загрожує життю істоти, особистості або цінностям (ідеалам, цілям та ін.), що їх захищає особистість. С. — одне з основних понять філософії екзистенціалізму. Філософський енциклопедичний словник
  13. страх — СТРАХ (стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, страшного), О́СТРАХ, МО́ТОРОШНІСТЬ, БОЯ́ЗНЬ, БО́ЯЗКІСТЬ, ПОБО́ЮВАННЯ, ЖАХ підсил., ПО́СТРАХ розм., ОСТРА́ШКА розм., НАСТРА́ШКА розм., ОБА́ВА діал. Словник синонімів української мови
  14. страх — Страх, стра́ху, -хові; -хи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. страх — СТРАХ¹, стра́ху́, ч. 1. Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (Котл. Словник української мови в 11 томах
  16. страх — Страх нар. Очень, ужасно. Страх 2 йому їсти захотілось. Рудч. Ск. І. 135. Енея не любила страх 2. Котл. Ен. І. 6. --------------- Страх, -ху м. 1) Страхъ, ужасъ. Страхи на ляхи. Ном. № 871. Словник української мови Грінченка