страх

СТРАХ¹, стра́ху́, ч.

1. Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного.

Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (І. Котляревський);

Страх – це сигнал перед небезпекою, що загрожує організмові, і сам він не залежить від людської волі (Ірина Вільде);

Страх являє собою певні фізіологічні симптоми, які в людей з дужою нервовою системою або зовсім не з'являються, приглушуються, або ж швидко зникають (з навч. літ.);

// Вираження, прояв тривоги, неспокою тощо (на обличчі, в очах і т. ін.).

Лице у сонного міниться, кривиться то страхом, то мукою: він часто дихає і стогне хрипко і дико (С. Васильченко);

Мовчить дружина. В очах страх і страждання (О. Довженко).

2. перев. мн. Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду.

– А що, якби тепер вийти на ниву? Е, ні! страшно, вовк вибіжить з лісу, русалки залоскочуть, страхи повилазять із пшениці... (М. Коцюбинський);

Упирі та василіски, Змії, страхи, ящурки, Всі дива страшної казки – От співцеві сни палкі (Леся Українка).

3. у знач. присл., розм. Те саме, що стра́шно.

Ти не повіриш, як мене всерйоз брали на Буковині – три вечори в мою честь дали – страх сказати (Леся Українка);

Вона за всі ці місяці біля мене змарніла, що страх дивитися (В. Логвиненко).

4. у знач. присл., розм. Виражає захоплення, здивування і т. ін. з приводу великої кількості кого-, чого-небудь або у відношенні до когось чи чогось дуже великого, сильного тощо.

– Я сюди часто бігаю горобців драти. Тут, брат, горобців по тинах – страх! (Панас Мирний);

А холодно – страх! Скрізь так іскорки й грають, під ногами тріщить, ворони позгинались на дереві, дим стовпами та такий проти сонця червоний (А. Тесленко).

5. у знач. присл., розм. Надзвичайно, дуже.

Може, то від непевного світла вечірнього здалося удові, що він такий блідий – тільки здалося їй, що він страх блідий і вимучений (Марко Вовчок);

В маленькі черевички понабивалось снігу й було страх холодно (Грицько Григоренко);

– Давиде, вставай! Вже сам Плачинда гукає і страх сердиться на тебе! – лукавить Уляна (М. Стельмах).

Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) стра́ху́ див. завдава́ти;

(1) З (зо, від і т. ін.) стра́ху́ – внаслідок хвилювання, тривоги, неспокою.

Троянці з страху задрижали, І що робити, всі не знали, Стояли мовчки всі смутні (І. Котляревський);

Я один, а насупроти мене тілько ворогів! Не дивно, що в мене аж дух застиг зо страху (Л. Мартович);

Одійшов [Петро] назад, щоб розігнатись. Догадавшись, що він задумав, Леся затулила од страху очі (П. Куліш);

(2) З (зо, із, зі) стра́хом – з почуттям хвилювання, тривоги, неспокою.

Вона тихо і наче з страхом поспитала: – Ви ще не одчиняли віконниць? (М. Коцюбинський);

– Я не раз виходила на сцену з розпачем в душі і зо страхом (Леся Українка);

Одарка із страхом і покірністю на обличчі крає хліб (Григорій Тютюнник);

(3) На страх кому; Для (ра́ди) стра́ху́ – щоб настрахати, злякати кого-небудь.

– Хай живе наш отаман на радість бідному людові і всім панам на страх! (С. Васильченко);

– На щастя нам, на страх врагу, – віддай любов сповна своїй Вітчизні, а вона не буде у боргу (І. Гончаренко);

Зайшов Денис і на запитання Марка, чи бачив він лисицю, сказав, що він її не бачив, а вистрілив для страху (Григорій Тютюнник);

Пані́чний жах (страх) див. жах;

Прийма́ти / прийня́ти на страх див. прийма́ти.

◇ Взя́тися стра́хом див. узя́тися;

Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі див. гля́нути;

Ли́цар без стра́ху́ і до́ко́ру (рідше дога́ни) <�Ли́цар без дога́ни й стра́ху́> див. ли́цар;

Ма́ти страх [на душі́] див. ма́ти²;

Наганя́ти (наво́дити і т. ін.) / нагна́ти (наве́сти і т. ін.) стра́ху́ (страх) див. наганя́ти;

Не зна́ти стра́ху́ див. зна́ти;

Обмира́ти / обме́рти зі стра́ху́ див. обмира́ти;

(4) Під стра́хом [сме́ртної] ка́ри (сме́рті, покара́ння і т. ін.) – під загрозою кари, смерті і т. ін.

У нас [у Чернігові] .. т. зв. “усиленная охрана”. Не маємо права навіть зібратися, хоч би й приватно під страхом кари в'язницею чи штрафом до 3000 руб (М. Коцюбинський);

Заборонялося і ніяк не менше, як тільки під страхом смерті: підходити до дротяної загорожі [концтабору] ближче ніж на п'ять кроків (В. Козаченко);

З Стамбула під страхом найтяжчих покарань заборонено було вивозити будь-яке продовольство: худобу, хліб, борошно, олію, навіть сіль і квіти (П. Загребельний);

(5) Ли́цар без дога́ни й стра́ху́ (д) див. ли́цар;

(6) На свій (вла́сний) [страх і] ри́зик (риск) з дієсл. – беручи відповідальність на себе, ризикуючи власним здоров'ям, життям і т. ін.

Кожен з старих українських композиторів звершував справжній життєвий і громадянський подвиг, бо змушений був творити на свій страх і ризик (із журн.);

В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і .. він, не вагаючись, приймав потрібні рішення на свій страх і риск (О. Гончар);

Михайла офіцер на власний риск зачислив у солдати та ще й помічником писаря призначив (Ю. Збанацький);

Сташка на свій риск, замість Вайнштона, віднесла роботу до Філіпчука (Ірина Вільде);

(7) Не за страх, а за со́вість – дуже сумлінно.

– Чимало допомагав йому в цьому досвід сталевара і теоретичний багаж... Сенін навчався не за страх, а за совість (В. Попов);

Він належав до тих рідкісних типів людей, які все роблять не поспішаючи і працюють, як кажуть, не за страх, а за совість (з газ.);

(8) Попомлі́ти душе́ю від стра́ху́ (д) див. млі́ти;

Працюва́ти не за страх, а за со́вість див. працюва́ти;

(9) Страх (о́страх, жах) бере́ (обгорта́є, обійма́є, обніма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обгорну́в, обійня́в, обня́в, охопи́в і т. ін.) кого <�Страх нахо́дить (напада́є) / найшо́в (напа́в) на кого> – хто-небудь дуже, дуже боїться чогось; кому-небудь стає неспокійно, страшно і т. ін.

Як згадаю дорогу додому, то аж страх бере, стільки вона забере у мене сил (М. Коцюбинський);

– Поки Сомко був Сомком, я ставав на його [на нього] сміливо, а тепер мене якийсь острах бере... (П. Куліш);

Юнону взяв великий жах! (І. Котляревський);

В одному кутку тиркнула жаба, у другому ударив цвіркун... Страх обняв Карпа (Панас Мирний);

Страх обхопив опришка такий, що він стрімголов хотів кинутися бігти (Г. Хоткевич);

На панів найшов страх (І. Нечуй-Левицький);

– Прокинувся я, – товариш Большаков общупав себе, – все ціле, на поясі три гранати висить. Страх на мене напав (Ю. Яновський);

Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Б. Грінченко);

[Харько:] Сумно в хаті .. Острах обійняв мене, і я швидш [швидше] з хати драла;

Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно. Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу (Григорій Тютюнник);

(10) Стра́ху́ ра́ди іуде́йська (юде́йська), заст. – боячись кого-небудь; із догідливості, улесливості (робити щось або поводитися як-небудь).

Так і чуло моє серце, що дурна управа – страху ради іудейська – знов звернеться до губернатора, хоч і має вже затвердження від нього на всяку посаду (М. Коцюбинський);

Видно, вони щось випивали, але, побачивши, що хтось іде проз вікна, сховали випивку страха ради іудейська (Т. Осьмачка);

(11) Страх як – дуже сильно.

Мов змальована сиділа До самої ночі Перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т. Шевченко);

І Остапові стало жалко Соломію, страх як жалко (М. Коцюбинський);

Трима́ти (держа́ти) в стра́ху́ див. трима́ти;

Умира́ти від стра́ху́ див. умира́ти.

СТРАХ²:.