1. Словник із соціальної роботи

страх

Гостра негативна емоція, що виникає за обставин загрози біологічному або соціальному благополуччю індивіда; має різні ступені інтенсивності: побоювання, боязнь, переляк, жах (афект). У випадку неможливості визначити джерело небезпеки виникають стани тривоги, уявлення неблагополучного розвитку подій; безпредметний страх, що спонукає до підвищеного пошуку орієнтиру в середовищі. Підвищена тривожність дезорганізує психічну діяльність. Страх, що досягає сили афекту (жах, паніка), спроможний нав’язати біологічні стереотипи поведінки (заціпеніння, втечу, підвищену агресивність). Більшість випадків прояву страху є соціально зумовленими (страх засудження, втрата престижу, соціальної ізоляції). Підвищена схильність до страху – явище дезадаптивне. У ряді випадків необхідне придушення страху, прояв самовладання, підкорення власним вольовим самонаказам.

англ. fear; нім. Angst f=; угор. félelem; рос. страх.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страх — (боязливе відчуття, викликане чимсь неприємним) острах, моторошність, боязнь, (сильний) жах. Словник синонімів Полюги
  2. страх — Чи виступає в множині іменник жах? Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині. До них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, смуток, сум тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. страх — страх 1 іменник чоловічого роду стан тривоги страх 2 іменник чоловічого роду, істота міфічна істота страх 3 прислівник дуже; сильно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. страх — Ляк, р. острах, с. жах, переляк, ФР. загроза <н. під страхом смерти>; мн. СТРАХИ, привиди, привиддя. пр., (глянути) страшно, моторошно; (як сухо) дуже, страшенно, надзвичайно. Словник синонімів Караванського
  5. страх — див. багато Словник синонімів Вусика
  6. страх — [страх] страху, м. (ў) -ху, мн. -хи, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  7. страх — СТРАХ¹, стра́ху́, ч. 1. Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (І. Словник української мови у 20 томах
  8. страх — страх: ◊ стра́хи на ляхи безпідставні побоювання (ст): Жадного нападу на святий Юр не було, то є маячіння зрізаної голови і страхи на ляхи, що мазурі зруйнували митрополичу палату та хотіли закатрупити Митрополита! (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. страх — Мало не вмер зо страху. Дуже напудився. З великого страху люди вмлівають, а тоже й лруть. Нагнав страху. Налякав дуже і тим приневолив робити, як треба. Наївся не мало страху. Набрався страху в немилій та небезпечній пригоді. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. страх — I страху, ч. 1》 Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. || Вираження, прояв тривоги, неспокою тощо (на обличчі, в очах і т. ін.). На страх кому; Для (ради) страху — щоб настрахати, злякати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. страх — ли́цар без стра́ху́ і дога́ни, книжн. Людина великої сили волі і високих моральних якостей. (Орест:) Я знаю, що ви лицар без страху і догани (Леся Українка). ли́цар без дога́ни й страху́. Фразеологічний словник української мови
  12. страх — СТРАХ — емоція, що виникає внаслідок реальної або уявної небезпеки, яка загрожує життю істоти, особистості або цінностям (ідеалам, цілям та ін.), що їх захищає особистість. С. — одне з основних понять філософії екзистенціалізму. Філософський енциклопедичний словник
  13. страх — СТРАХ (стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, страшного), О́СТРАХ, МО́ТОРОШНІСТЬ, БОЯ́ЗНЬ, БО́ЯЗКІСТЬ, ПОБО́ЮВАННЯ, ЖАХ підсил., ПО́СТРАХ розм., ОСТРА́ШКА розм., НАСТРА́ШКА розм., ОБА́ВА діал. Словник синонімів української мови
  14. страх — Страх, стра́ху, -хові; -хи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. страх — СТРАХ¹, стра́ху́, ч. 1. Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (Котл. Словник української мови в 11 томах
  16. страх — Страх нар. Очень, ужасно. Страх 2 йому їсти захотілось. Рудч. Ск. І. 135. Енея не любила страх 2. Котл. Ен. І. 6. --------------- Страх, -ху м. 1) Страхъ, ужасъ. Страхи на ляхи. Ном. № 871. Словник української мови Грінченка