страшко

БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл., СТРАШКО́ розм. рідше; ЛЕГКОДУ́Х розм. (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою). — Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас нема? (А. Крижанівський); Знаєте... Можна й посади позбутися. У нас такі страхополохи (В. Дрозд); Що міг після цього подумати про Рудя Штукаренко? В кращому випадку — вважати його страхопудом чи перестрахувальником (С. Голованівський); (1-й вартовий:) Ох, моторошно мені... (2-й вартовий:) Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано (Я. Мамонтов); Отож тоді він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив, як легкодух (П. Загребельний).

ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл., ЧУПЕРА́ДЛО зневажл., СТРАШКО́ зневажл. Йшов він повз страшних потвор у лахміттях, у виразках, з незрячими очима (О. Іваненко); (Темничний вартовий:) Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Леся Українка); Колись був пишний, як повний місяць, а тепер став якимсь виродком (І. Нечуй-Левицький); З себе був (прохожий) така машкара, що якби змалювати, то чи й повірив би хто, щоб на світі могла бути така людина; лиця шрамоваті, на однім оці більмо (А. Свидницький); (Печариця:) Лиха година тебе б взяла, бісову шерепу! І чорт тебе нагнав сюди, гаспидська дочко! (Панас Мирний); — Подивися, якою поторочею зробила вона (швачка) мене: тут висить, у грудях перетягла... (Л. Яновська); Увійшло якесь опудало. На голову насунув кобеняк, тілько очі видно, а сам у широкій семрязі; на спині чималий горб (П. Куліш); Глянув я на Дрімайла та й зареготавсь на всю хату. Такої мавпи я ще зроду не бачив. Коли гляну на себе в дзеркало, а з мене вийшла ще краща мавпа (І. Нечуй-Левицький); (Марк:) Хіба ж така мацапура, як я, може подобатися прекрасним паннам? (Я. Мамонтов); — Давайте я вам зроблю модну зачіску! І хоч як я протестувала і відкручувалась, майже насильно взяла (панна Мося) мене в свої руки і таки зробила з мене якесь модне чуперадло (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страшко — стра́шко прислівник незмінювана словникова одиниця діал. страшко́ іменник середнього роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. страшко — див. боязкий Словник синонімів Вусика
  3. страшко — СТРА́ШКО, діал. Присл. до страшки́й 2. Хлопці очі свої Протирали від сну. Страшко – в дальні краї. Страшко йти вдалину (В. Бичко). СТРАШКО́, а́, ч. і с., діал. Боягуз. Словник української мови у 20 томах
  4. страшко — I страшк`о-а, ч. і с., діал. Боягуз. II стр`ашкодіал. Присл. до страшкий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. страшко — страшкі́в син перев. ірон. Боязка, ляклива людина. — (Анна:) Не боюся я його. — (Жандарм:) Ну, я також не страшків син (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  6. страшко — Стра́шко, присл. страшко́, -ка́, -ко́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. страшко — СТРА́ШКО, діал. Присл. до страшки́й 2. Хлопці очі свої Протирали від сну. Страшко — в дальні краї. Страшко йти вдалину (Бичко, Срібноліття, 1973, 242). СТРАШКО́, а́, ч. і с., діал. Боягуз. Словник української мови в 11 томах
  8. страшко — Страшко нар. Страшно. Словник української мови Грінченка