страшний

ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні кількістю), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ЗНАЧНИ́Й, ЧИСЛЕ́ННИЙ, СЕРЙО́ЗНИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., НЕЗЛІЧЕ́ННИЙ підсил., НЕЗЛІЧИ́МИЙ підсил., НЕЗЧИСЛЕ́ННИЙ підсил., ВЕЛИЧЕ́ННИЙ розм. підсил., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ розм. підсил., СТРАШНИ́Й розм. підсил., ТИ́СЯЧНИЙ розм., ВА́ЛЬНИЙ діал. Вона жила великою сім'єю, з дочками, сиротами-внуками (Панас Мирний); Коли поїзд зупинився на станції Жмеринка, до нього відразу ж підійшов чималий гурт залізничників (М. Стельмах); Треба, щоб військо стояло напоготові побіля границі (кордону), та ще, щоб немала і сила (Г. Квітка-Основ'яненко); Противник теж підкинув значні сили піхоти (О. Гончар); Там (у Петрівцях) була численна й добра книгозбірня (Н. Рибак); Серйозних втрат зазнав ворог від наших військових флотилій (з журналу); Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (О. Довженко); Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (І. Нечуй-Левицький); Каже (внук), ніби то далекі світи, превелике множество (кількість) планет (І. Цюпа); В момент атомного вибуху виділяється колосальна кількість енергії (з журналу); Грандіозна маніфестація виходить на вулиці... (І. Микитенко); Війна принесла народові незліченні біди, нечувані руйнування (І. Цюпа); По отавах і зайвих полях паслись незлічимі гурти овець (Д. Мордовець); Немов незчисленні орди дикунів-велетнів,.. шуміли сосни (С. Васильченко); Заспівав (співець), і юрба величенна, Мов життя на той час запинила (зупинила) (Леся Українка); Квитки (до театру) коштують, мабуть, суму несосвітенну (О. Полторацький); І дворянства страшну силу У мундирах розплодила (Т. Шевченко); Він, мов справжній суддя слідчий, не переставав тягти з нього жили тисячними питаннями (І. Франко); Не ножем, а гарматами воює, то є ціла армія вальна (Л. Українка).

ВЕЛИ́КИЙ (якому в значній мірі властива певна ознака, риса характеру), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., НЕЗМІ́РНИЙ підсил., НЕАБИ́ЯКИЙ, СТРАШНИ́Й розм. підсил., ПОРЯ́ДНИЙ розм. Усяк бачив, що Тимоха велике ледащо (Г. Квітка-Основ'яненко); З того, що довелося мені досі перечитати, я вбачаю талан чималий (Панас Мирний); Кіно вимагає величезної працелюбності (О. Довженко); Ото був превеликий знахар! (Б. Грінченко); Незмірні гордощі сповнюють душу (М. Рильський); Шофер.. виявився неабияким баляндрасником (О. Гуреїв); На неї вперше напав страх, найшло каяття, що вона покохала такого страшного чоловіка, покохала страшного катюгу України (І. Нечуй-Левицький); — Я скажу тобі, що з тебе порядний егоїст... (А. Кримський).

ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.

СИ́ЛЬНИЙ (про почуття, враження і т. ін. — який досяг значного ступеня або виявляється з великою силою), ВЕЛИ́КИЙ, ГЛИБО́КИЙ, ГО́СТРИЙ (про тугу, гнів тощо, а також із сл. інтерес, цікавість); БЕЗМЕ́ЖНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ розм.), НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, БЕЗДО́ННИЙ поет., БЕЗТЯ́МНИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., БЕЗУ́МНИЙ підсил., ЛЮ́ТИЙ підсил., НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм. рідше, СТРАХІТЛИ́ВИЙ підсил. розм., СТРАХІ́ТНИЙ підсил. розм., СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (про якесь почуття). Мені раптово стало соромно, що я не маю такого сильного почуття до неї (Є. Гуцало); Велике, фатальне кохання — це самум (Леся Українка); Великий гнів і велика скорбота, мов два млинових камені, стиснули до краю натягнену душу старого (М. Стельмах); Гості не тільки зрозуміли, хто така була Антоніна, але й відчули до неї глибоку повагу (О. Довженко); Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); І лють нараз напала. Гостра лють! Помсти (Г. Хоткевич); Вона з гострою цікавістю приглядалася майже до кожного обличчя (Д. Ткач); Щастя, безмежна радість, любов до світу обгортали його, гріли серце (С. Скляренко); Першого дня Різдва безмірне горе давило Гаїнку (Б. Грінченко); Зосталась тільки ця любов обопільна, це безмірне щастя зустрічі двох людей, що звуться: мати й син (О. Гончар); Щоб передать журбу мою безкраю, немає фарб і слів нема таких (В. Сосюра); Спалить мене бездонна туга (Уляна Кравченко); Збулася (Пазя) зовсім збентеження, яке обхопило було її зразу внаслідок безтямної люті (Лесь Мартович); Я в пісню вилив ніжні мрії, Любов безумну в пісню вклав (М. Рильський); Люта злоба; Знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа (М. Стельмах); Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютости всенаученої нам на всечас відпусти (В. Стус); Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар). — Пор. 2. бурхли́вий, 5. важки́й.

СИ́ЛЬНИЙ (про крик, плач, галас, регіт і т. ін. — значний за ступенем свого вияву), НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., УРА́ЗЛИВИЙ (ВРА́ЗЛИВИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ЖАХНИ́Й підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТРАХІТЛИВИЙ розм., СТРАХІ́ТНИЙ розм. Сильний сухий тріск.. розірвав тишу ночі (Ю. Смолич); Серед ночі я прокинувся від несамовитого гусячого крику (І. Багмут); Її страшний уразливий лемент гірким плачем розливався по хаті (Панас Мирний); З кожного двора здіймався жахливий крик смерті (М. Коцюбинський); На вулицях був страшенний галас (Л. Смілянський); Почувся.. страхітливий вибух (Ю. Збанацький).

СТРАШНИ́Й (який своїм виглядом, незвичайною силою прояву, своїми діями викликає почуття страху або важке, гнітюче враження), СТРАХІТЛИ́ВИЙ, СТРАХІ́ТНИЙ, ПОГРО́ЗЛИВИЙ, ПОГРО́ЗНИЙ рідше, ГРІ́ЗНИЙ, МО́ТОРОШНИЙ, ПРИМА́РНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ЖАХНИЙ підсил., ЖАСКИ́Й підсил. рідше, СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТРАШНЮ́ЧИЙ підсил. розм., КОШМА́РНИЙ підсил. розм., МАРКІ́ТНИЙ діал., ЖАСНИ́Й підсил. діал.; ЛЯЧНИ́Й (який лякає); СТРАХОВИ́ДНИЙ розм. (звичайно про вигляд). Ніщо сьогодні вже не загрожувало життю, страшне пекло бою відгуркотіло (О. Гончар); Несподівано блиснула страшна блискавка.. Усі в покоях крикнули разом (І. Нечуй-Левицький); Перед очима виростали високі стіни, страхітні скелі — мертві, страшні (С. Васильченко); Стало наче розвиднятися, і вже не було навкруги ні мряки, ні холоднечі, ні безпросвітної погрозливої тьми (О. Гончар); Моторошний плач струснув кімнату (О. Довженко); Тут Скорпіон протягатиме клешні криві та жахливі (М. Зеров); Хвощі — старовинне козацьке село. Річка, грізні, порослі лісами яруги, жахні болота окреслили навколо нього непрохідне коло, перетинали шлях ворогам (Ю. Мушкетик); Страшенний грюк злякав її (Панас Мирний); Ті дні кошмарними були, був наступ дикий і невпинний... (В. Сосюра); В очі привітно глянув (Наливайко), як в безодню лячну і манливу, і злякався, відвів погляд (І. Ле).