страшний

СТРАШНИ́Й, а́, е́.

1. Який своїм виглядом, своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. викликає, вселяє почуття страху, переляку.

Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик, До його кралася змія Крилатая, з сім'ю главами, З хвостом в верству, страшна, з рогами, А звалася Жеретія (І. Котляревський);

Видно, вона була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Панас Мирний);

Він ліпив із вологої глини страшних чортів, відьом, циган і лякав ними (Григорій Тютюнник);

Діти оточували його [Т. Шевченка] щільним колом, тулилися до нього, м'які й теплі, і дивилися на нього блискучими з цікавості оченятами, принишклі, а іноді злякані, коли йшлося [в казках] про страшних ворожбитів та людожерів... (З. Тулуб);

[Герцель:] Не такий чорт страшний, як його малюють... (І. Карпенко-Карий);

// Який своєю проникливістю, гостротою, розгубленістю і т. ін. викликає, вселяє почуття страху (про очі, погляд, усміх і т. ін.).

Чіпка зиркнув і затрясся... Він ніколи не бачив такого страшного, холодного погляду (Панас Мирний);

Хліб [курінний] подивився на воєводу таким страшним поглядом, що воєвода затулив рукою очі (О. Довженко);

// Який справляє гнітюче враження.

Вітовський та Оссолінський якось вилізли з води, сіли на коні й покотили до князя Домініка з страшною звісткою (І. Нечуй-Левицький);

// Який своїм змістом, своєю суттю викликає, вселяє почуття страху.

Прийшлися цікавому хлопцеві до вподоби дідові перекази, страшні, а іноді й смішні (Панас Мирний);

Запалахкотіло від села до села, від хутора до хутора страшне слово: війна (Григорій Тютюнник);

// Який відзначається тяготами, сумними подіями і т. ін. (про час).

Вона розказала, яку страшну останню ніч вона перебула у Вишневці, розказала, як бачила на свої очі пожежу в твердині (І. Нечуй-Левицький);

Можливо, вперше за чотири страшні роки замислився німецький солдат, відчув себе людиною, розвів руками: де ж ворог? (О. Довженко);

// Який своєю небезпекою, тяжкими наслідками викликає, вселяє почуття страху.

Кишинівська консисторія, роздивляючись книги, перелякалась од такої страшної пошесті та помору в Акермані і в цілій Басарабії [Бессарабії] (І. Нечуй-Левицький);

Жар у його .. тілі перейшов за сорок перший градус. Страшна газова гангрена вразила його руку (О. Довженко);

// у знач. ім. страшне́, но́го, с. Те, що викликає почуття страху.

Люди вийшли дивитися, як її селом везли, – звісно вже, які цікаві вони й на добре й на лихе, й на миле й на страшне (Марко Вовчок);

Багато страшного і вже забутого могли б розповісти вони про свою молодість, розвіяну по петербурзьких казармах, по Сибіру, по сопках Маньчжурії, по океанах (О. Довженко).

2. Який викликає важке і болісне почуття, який справляє тяжке враження; гнітючий.

Страшна картина постала перед його очима. Топтали український хліб довгі колони кайзера Вільгельма (О. Довженко);

// розм. Який вражає блідістю, худиною, виснаженням, знесиленням; поблідлий, схудлий, змарнілий.

Бідний К[остянтин] А[нтонович] такий тепер страшний та нещасний, що серце болить дивитись на нього, – певне, правду казали лікарі, що він мусить загинути (Леся Українка).

3. Повний труднощів, тягот; дуже важкий.

– Мені часто споминається твоє життя у Шакули. То було страшне, тяжке життя (М. Коцюбинський).

4. розм. Дуже сильний ступенем вияву, прояву, в якому виявляється значна інтенсивність дії.

Уляна не переставала голосити, страшний лемент її носився поміж гуртом людей (Панас Мирний);

Вдарив такий страшний грім, що в палаці задзвеніли усі шибки у вікнах (І. Нечуй-Левицький);

Зіскочивши з сідла, Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар);

Вночі зірвався страшний вітер, гнав над селом хмари пилюки і зносив стріхи з хат (М. Зарудний);

// Дуже великий розмірами, кількістю і т. ін.

Страшна кучугура цегли та каміння лежала купами (Панас Мирний);

Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать, І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать (Леся Українка);

– Молоко хороше. Просто я не звик пити його такими страшними порціями. – Що ж тут страшного? Оксен .. цілий глек випиває та й нічого, а ви кухлика не подужаєте? (Григорій Тютюнник);

// Який перевищує звичайну міру, норму, звичайний рівень і т. ін. чого-небудь.

Життя стало нестерпним, з настанням темноти на вулицю не вийдеш, місто як вимерло, тільки ковані підбори [інтервентів] по бруку клацають. Дорожнеча страшна, насувався голод (О. Гончар);

Вона вийшла з церкви смертельно пополотніла від страшного потрясіння і поволі пішла (О. Довженко);

// Непривабливий внаслідок надмірного відхилення від норми.

Страшний вигляд вбрання.

5. розм. Який має негативний зміст, заслуговує на осуд; несхвальний, осудливий.

[Міріам:] Хто міг би врятувать його самого від самотини, від страшної слави? (Леся Українка).

Страшне́ судо́вище див. судо́вище.

◇ Бо́жий (Страшни́й) суд див. суд;

До [Бо́жого (Страшно́го)] су́ду див. суд;

Нія́кий чорт не страшни́й див. чорт;

(1) Оберну́тися свої́м страшни́м бо́ком (д) див. оберта́тися.