тішити

ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.). Справляти приємне враження своїм виглядом; бути гарним, привабливим. Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті .. шпилясті гори (М. Коцюбинський); Цькований, він (народ) тішив очі людські високими зразками мистецтва (М. Рильський); Тішили зір просторі безкраї ниви (Н. Рибак); Нічого крикливого чи дражливого, все тільки заспокоювало, навіть яскравістю тішило зір, віяло злагодою на нас (О. Гончар); Серед загального сіро-зеленого кольору землі і полів радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби (Ю. Смолич); На ранок .. квітка, свіжа, пряма, веселить людські очі (Панас Мирний); Та рясніше від усіх квітів красуються рожі в пишному вбранні, красуються, веселять зір (А. Шиян).

ті́шити (весели́ти / розвесели́ти) се́рце кому, чиє і без додатка. Радувати, приносити задоволення; викликати добрий настрій, спокій у кого-небудь. Кругом на всі боки малювались дивні картини природи. І все те не тішило серця, не розбивало туги (І. Нечуй-Левицький); Самотній Бульба, як корабель у морі, мчить степом, де так недавно тішили йому серце його синочки, і небо, і безмежна просторінь (О. Довженко); (Василь:) Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим словом тугу його розганяти, ясними очима серце веселити (Панас Мирний); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря.— Дуже вже мені було важко… (Марко Вовчок). ті́шити о́ко й се́рце. Не може не тішити ока і серця розумне використання в будівництві метро місцевих українських матеріалів, а в майолікових настінних узорах — елементів української народної творчості (М. Рильський).

ті́шити самолю́бство чиє. Викликати почуття задоволення собою. В талантах хлопця Матвій бачив себе змолоду. Це .. тішило батьківське самолюбство (І. Волошин).

ті́шити себе́ наді́єю (ду́мкою, мрі́єю і т. ін.). Заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось. І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять, ба, навіть неповних тридцять (З газети); Він (пан) тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (І. Нечуй-Левицький). ті́шитися наді́єю. Пишалася я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. тішити — ті́шити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тішити — РАДУВАТИ; (самолюбство) підігрівати; (дітей) забавляти, бавити, РОЗВАЖАТИ, пестити, доглядати; (гостей) ЗВЕСЕЛЯТИ; (у горі) втішати, розганяти сум, розраджувати; (себе думкою) ІД. багатіти чим, плекати що.  Словник синонімів Караванського
3. тішити — див. бавити  Словник синонімів Вусика
4. тішити — ТІ́ШИТИ, шу, шиш, недок., кого, що і з прям. дод. 1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь. Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Марко Вовчок); Партизани справді були невловимі.  Словник української мови у 20 томах
5. тішити — ті́шити: ◊ то мене́ не ті́шит це мені не до вподоби (Франко) ◊ це ті́шить мою ду́пу → дупа  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. тішити — -шу, -шиш, недок., перех. 1》 Робити комусь приємність, бути комусь утіхою; радувати кого-небудь. Тішити око. 2》 Розважати, звеселяти. 3》 Те саме, що плекати 1). || Бавити, пестити, доглядати (дитину). 4》 Розраджувати кого-небудь, розвіювати сум, поганий настрій і т. ін. Тішити себе думкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тішити — ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
8. тішити — Ті́шити, ті́шу, ті́шиш, ті́шать; тіш, ті́шмо, ті́ште  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. тішити — ТІ́ШИТИ, шу, шиш, недок., перех. 1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь. Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Вовчок, І, 1955, 367); Партизани справді були невловимі.  Словник української мови в 11 томах
10. тішити — Тішити, -шу, -шиш гл. Доставлять удовольствіе, радовать. Велико тішить мене, що тепер озватись можно до його при людях. МВ. (О. 1862. III. 68). Не тіш тещі коростовим зятем. Ном. № 5611. Ніхто ж мене не тішить у моїй біді. Чуб. V. 10.  Словник української мови Грінченка