тішити
ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ, ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ТІ́ШИТИ, ВТІША́ТИ, РА́ДУВАТИ, КРАСУВА́ТИ рідко. — Док.: прива́бити, приверну́ти, примани́ти, прина́дити, притягти́, притягну́ти, прикува́ти, спокуси́ти, причарува́ти. І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі (В. Самійленко); Гоголь — це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); Увінчані лісами сині гори приваблювали зір мій іздаля (І. Гончаренко); Все бентежило й манило зір (І. Рябокляч); Грандіозні.. пні (берез) приманюють до себе ніжністю та білістю (О. Кобилянська); Я й Середземне бачив море у Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський); Ясно-зелені пшениці і холодні жита притягували погляди (К. Гордієнко); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів (О. Донченко); Як чарує очі влітку над горою сонця схід (М. Терещенко); Луки, оливні гаї споконвіку тут тішили око (М. Зеров); Знову оживали степи, цвіли, колосились і радували зір і серце людини (Є. Кравченко); Дороге та блискуче (намисто)!.. Оця-то блискучість і красує очі (М. Кропивницький). — Пор. 1. зачаро́вувати.
ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Гончар); — Все було жартуєш та співаєш і мене жартами звеселяєш (І. Нечуй-Левицький); (Кума:) Ви б, хлопці, розвеселили отамана хоч би піснею (С. Васильченко); Добре, що Софійка вміє забавити гостей (Леся Українка); Бачив, що Ганна сумує і йому навіть хотілося її розважити (Б. Грінченко); Твій вірш потішає і всіх розважає (А. Кримський). — Пор. 1. розважа́ти.
ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., ПРИПИЛЬНО́ВУВАТИ розм., ПРИГЛЯДА́ТИ за ким-чим, розм., ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ за ким-чим, розм., ДАВА́ТИ ПОРЯ́ДОК (ПОДАВА́ТИ ЛАД) чому, де, розм., ДОЗИРА́ТИ кого, що, діал., КУКО́БИТИ кого, що, діал., ПА́ЗИТИ кого, що, діал., ПА́ЗАТИ кого, що, діал., ПАЗУВА́ТИ кого, що, діал.; ХОДИ́ТИ за ким-чим, коло (біля) кого-чого, ПО́РАТИ кого, що, ПО́РАТИСЯ коло (біля) кого-чого, ТУ́ПАТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУ́ПЦЯТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ коло (біля) кого-чого, розм., ОБХО́ДИТИ кого, що, розм. (забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь); НЯ́НЬЧИТИ кого, НЯ́НЬЧИТИСЯ з ким, ТІ́ШИТИ кого, ТІ́ШИТИСЯ з ким, ПА́НЬКАТИ кого, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким, коло (біля) кого, розм. (дітей); ОБМИВА́ТИ кого, розм., ОБПИРА́ТИ кого, розм., ОБПА́ТРЮВАТИ кого, діал. (тримати у чистоті). — Док.: догля́нути, допильнува́ти, догля́діти (догле́діти), угле́діти (вгле́діти), угля́діти (вгля́діти) рідше допантрува́ти, назирну́ти, припильнува́ти, пригля́нути, пригля́діти, пригле́діти, да́ти поря́док (лад), дозрі́ти, ви́няньчити. В жінок діла не менше, як в чоловіків; їм треба і спекти, і зварити, і на поле до роботи ходити, і хати доглядати, ще й дітей глядіти ... (І. Нечуй-Левицький); Уважно стежить старий Горпищенко, щоб все тут було в порядку — і в колодязі, і біля колодязя (О. Гончар); Трактор пройшов власною ходою шлях відступу за Волгу, коли ніяк було слідкувати за режимом роботи й профілактикою (Ю. Яновський); Матір поважав (син), а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок); Я мушу на кватирі всього допильнувати, за всім доглянути (І. Франко); — Дуже я вас, дядьку Григоре, проситиму: наглядайте за нею. Без мужичих рук — хата валиться (Григорій Тютюнник); Швидко нас знову з кухні забрали: матір дивитися за дробиною, й мене з нею (Панас Мирний); Всяким він був — ви це знаєте. Гнізда свого не пантрував, чарка його часто водила (В. Яворівський); Ой, Морозе, друже, Мій названий брате! Назирай орлиним оком Сирітськую хату (П. Куліш); Супроводив (Олексій Кирилович) академіка з Сімферополя до Москви, помагав з речами, припильнував, щоб у Карналя було все необхідне для подорожі(П. Загребельний); Невістка за ним приглядає, завжди перелатаний, перепраний... (К. Гордієнко); Стара мати всьому порядок дає в хаті: й прибере, й догляне, й вечеряти наварить (І. Нечуй-Левицький); Діти малі, треба їм лад дати (М. Коцюбинський); Ой піду я на Поділля, мамо, мамунцуню, Аби-сьте ми дозирали мою Марисуню (коломийка); Зовсім знемігся (батько) на силах: не мав снаги й себе самого кукобити (Ганна Барвінок); — А тебе ж хто сюди кликав? Сиди дома та пазь роботу! (Лесь Мартович); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (М. Коцюбинський); — Спасибі, Грицю, що поміг нам, що худобу доглядав, по-чесному, як біля свого, ходив (М. Стельмах); Влітку порала (Ольга) город, мала невеличке господарство (П. Кочура); — У війську я два роки порався біля вівчарок (В. Дрозд); Улітку коло саду й коло пасіки тупцює (Семен Денисович) (Б. Грінченко); — А ви б не найнялися мою корову обходити, га? Один буде гнати її в поле, а другий тим часом — стайню вичищати (казка); Няньчить (ненька) її й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський); Максим клопотався над кулеметом. — Бач, няньчиться, мов з дитиною (Є. Куртяк); — Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду і тепер панькатись (М. Хвильовий); Обмива (мати дітей), обпатрює, зодяга і ніколи ж то не втомиться (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ми його будемо держати, годувати та обпирати, а він буде тут вередувати (І. Франко).
ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм., УГОМОНИ́ТИ (ВГОМОНИ́ТИ) розм., ПОГАМУВА́ТИ розм., УСПОКО́ЇТИ (ВСПОКО́ЇТИ) заст., УПОКО́ЇТИ (ВПОКО́ЇТИ) заст.; ПРИГАМУВА́ТИ (трохи, на якийсь час); ПІДБАДЬО́РИТИ, УГОВОРИ́ТИ (ВГОВОРИ́ТИ), УМО́ВИТИ (ВМО́ВИТИ), РОЗРА́ДИТИ, РОЗРА́ЯТИ (словом і т. ін.); РОЗДІЛИ́ТИ (перев. у спол. із сл. горе). — Недок.: заспоко́ювати, утіша́ти (втіша́ти), утихоми́рювати (втихоми́рювати) рідше ті́шити, потіша́ти, гамува́ти, угамо́вувати (вгамо́вувати), уго́втувати (вго́втувати), угомоня́ти (вгомоня́ти), угомо́нювати (вгомо́нювати), погамо́вувати рідко успоко́ювати (вспоко́ювати), упоко́ювати (впоко́ювати), пригамо́вувати, підбадьо́рювати, угово́рювати (вгово́рювати), уговоря́ти (вговоря́ти), умовля́ти (вмовля́ти), розра́джувати, розра́ювати, розділя́ти. І довго-довго їй довелося воркувати, щоб заспокоїти розлюченого Демида (М. Стельмах); Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко); Іваниха все плакала, припавши синові на плече, дедалі однак тихі синові речі немов її трохи вгамували (Леся Українка); Стішив мене цей лист (Леся Українка); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка); Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (І. Франко); Часом і при достатках лихо: як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять (Панас Мирний); Ніхто її не втішав, не розраював (П. Загребельний). — Пор. 1. охоло́джувати.
ЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, з кого-чого, на кого-що, ЛЮБУВА́ТИ ким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ) ким, чим, заст. з кого-чого, на кого-що; ТІ́ШИТИ (у спол. зі сл. око, зір і т. ін.). — Док.: уті́шитися (вті́шитися), полюбува́ти рідко. У білому вбранні на білій постелі .. сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля. Всі сусіди любуються нею, наче картиною (О. Довженко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Якийсь час він стояв мовчки, милувався з її роботи (Д. Ткач); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце (С. Чорнобривець); Мило було продиратися між кущами ліщини,.. любуючи на кожнім кроці все новими й новими фантазіями вибагливого потоку, малими водоспадами, озерцями (Г. Хоткевич); Люди було любують на них, як зійдуться де на весіллі, або в танку докупи (Марко Вовчок); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський); Тут рясно цвіли яблуні, груші.., а біля веранди тішили очі барвисті клумби запашних квітів (М. Шаповал); І свіжі квіти молодих бегоній Не тішать ока, хоч такі червоні! (М. Рильський).
РА́ДУВАТИ (викликати почуття радості); ТІ́ШИТИ, УТІША́ТИ (ВТІША́ТИ), ПОТІША́ТИ, ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ, УСОЛО́ДЖУВАТИ (ВСОЛО́ДЖУВАТИ) розм. (робити комусь приємність, бути втіхою); ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ (ПРОСВІТЛЯ́ТИ) (проймати радістю, давати насолоду). — Док.: пора́дувати, обра́дувати, уті́шити (вті́шити), поті́шити, ощасли́вити, усолоди́ти (всолоди́ти), просвітли́ти. Спи, мій милий! Хай сни прозорі плинуть і радують тебе (В. Сосюра); А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (І. Нечуй-Левицький); Зажурилась тяжко Ївга, аж краса її зів'яла, застарілась, ходить похмура, і дитинка її не втішає (Марко Вовчок); Одно тільки потішало Маланку: ось-ось не видко — будуть ділити землю (М. Коцюбинський); Стояли (хлопці) в кутку й розповідали один одному свої фронтові пригоди, ощасливлювали дівчат лише короткими поглядами (О. Підсуха); І не добереш: чи то жебрак, чи то дервіш, а може, і мандрівний перський казкар, що усолоджує знавців старовини легендами й дивовижними казками (З. Тулуб); Той, хто хоче хвилювати, зворушувати і просвітлювати серця читачів, повинен сам бути схвильованим і зворушеним (з журналу).
Словник синонімів української мови