устояти

устоя́ти на нога́х. Виявитися спроможним бути самостійним, незалежним. — Я знаю, дехто думає: от тепер їй світ зав’язаний, підрізало крильця нашій Катерині. А от я доведу, що й сама на ногах устою, і житиму добре, і дітей до пуття доведу (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. устояти — усто́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. устояти — УСТО́ЯТИ див. усто́ювати.  Словник української мови у 20 томах
3. устояти — див. устоювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. устояти — Усто́яти, усто́ю, усто́їш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. устояти — УСТО́ЯТИ див. усто́ювати.  Словник української мови в 11 томах
6. устояти — Устояти, -то́ю, -їш гл. Устоять. Ніхто на ногах не встоїть. Рудч. Ск. І. 64.  Словник української мови Грінченка