школа

пройти́ / прохо́дити шко́лу (життя́). Набути досвіду, змужніти, загартуватися в чомусь. Десятки українських літераторів добру школу життя проходили на будівництві Дніпрогесу, де кожен працював не місяць, не два, влітку і взимку (З газети).

Значення в інших словниках

1. школа — Шко́ла: — (євр.) синагога [X] — тут: синагога [1] (єврейська)— синагога; [V]  Словник з творів Івана Франка
2. школа — (освітня) навчальний заклад; (реміснича) сов. училище; (кадрів) п. кузня; (філософська) система, вчений; (в науці) напрям; (у мистецтві) манера, стиль; (чия) ЗБ. послідовники, визнавці <н. школа Пастера>; (садова) шкілка, розсадник; ФР.  Словник синонімів Караванського
3. школа — [школа] -лие, д. і м. -л'і, р. мн. шк'іл  Орфоепічний словник української мови
4. школа — (від гр. scole — дозвілля) — 1. Ш. загальноосвітня — навчально — виховний заклад для навчання, освіти та виховання дітей, молоді та дорослих. 2. Система освіти, сукупність закладів для навчання. 3.  Словник-довідник музичних термінів
5. школа — рос. школа 1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад. 2. Приміщення, де розташований навчально-виховний заклад. 3. Система освіти, сукупність навчальних закладів.  Eкономічна енциклопедія
6. школа — ШКО́ЛА, и, ж. 1. Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать (Є.  Словник української мови у 20 томах
7. школа — шко́ла іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
8. школа — В нашій школі дітки й стіни голі. Бідна школа і бідні учні.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. школа — И, ж. Університет або технікум (вище, ніж середня освіта). Ти коли до школи їдеш?  Словник сучасного українського сленгу
10. школа — (-и) ж.; студ. Будь-який вищий навчальний заклад. БСРЖ, 693; ПСУМС, 80.  Словник жарґонної лексики української мови
11. школа — -и, ж. 1》 Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. || Система загальної освіти, сукупність навчальних закладів. || Приміщення, в якому міститься такий заклад. || збірн., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
12. школа — шко́ла (лат. schola, від грец. σχολή – вчена бесіда, навчальне заняття) 1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення, де він розташований. 2. Система освіти, сукупність закладів для навчання.  Словник іншомовних слів Мельничука
13. школа — Освітньо-виховна навчальна установа; шкільний будинок; система освітньо-виховних установ, яка дає визначену освіту.  Універсальний словник-енциклопедія
14. школа — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення).  Словник синонімів української мови
15. школа — Шко́ла, -ли; шко́ли, шкіл  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
16. школа — ШКО́ЛА, и, ж. І. Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать (Греб.  Словник української мови в 11 томах
17. школа — Шко́ла, -ли ж. 1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Чуб. III. 404. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить. Грин. І. 149. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники.  Словник української мови Грінченка