капіталізм
Економічна система, що складається насамперед із підприємств, котрі знаходяться у приватній власності і беруть участь у конкуренції на вільному ринку. Політичні мислителі захищали капіталізм з огляду на низку причин: він є економічно ефективним; надає свободу як безпосередньо – через сферу, відведену для економічної ініціативи, так і опосередковано – через свої усталені зв’язки з ліберальними політичними інституціями; робить індивідів відповідальними за свою власну долю, тим самим розвиваючи в них упевненість у собі; крім того, він дає вихід особистим амбіціям, що в іншому разі можуть виявитися політично небезпечними. Приклади такого захисту див. у класичній політичній економії, лібертаризмі, у Сміта та Гаєка. Капіталізм піддають суворій критиці прибічники соціалізму, передовсім Маркс та його послідовники (Див. марксизм); останні доводять, що капіталізм обов’язково включає відчуження та експлуатацію робітничого класу і що ця система, будучи економічно далеко не ефективною, стає жертвою економічних криз, які дедалі більше поглиблюються. Більш виважену відповідь можна знайти в теоріях соціал-демократії, які намагаються пом’якшити пороки необмеженого капіталізму за допомогою вибіркового державного втручання. Капіталізм не слід плутати з власне ринковою економікою. Він передбачає розмежування між тими, хто працює на підприємствах, і тими, хто ними володіє, і цим відрізняється як від селянських господарств, так і від різних форм соціалістичного способу виробництва, заснованого на кооперативній власності. Складнішим питанням є визначення ступеня державного втручання в економіку, який дозволяє нам сприймати її як усе ще капіталістичну. Для розв’язання цієї проблеми винайдено такий неологізм, як державний капіталізм.
Енциклопедія політичної думки