безстидність
Лице в него лубом стало.
Байдужний на людський поговір. Луб — тверда кора з дерева.
Не має ні стиду, ні сорому.
Байдужний на людський поговір.
Ні сорому, ні чести.
Байдужний на людський поговір.
Плюнь безстидній в очі, а вона каже, що дощ паде.
Жінка лихої слави байдужна на людський поговір, чи зневагу.
Так стидається, як та кобила, що віз перевернула.
Зовсім не стидається. Скотина не розуміє і не має стиду.
Приповідки або українсько-народня філософія