загинути —
(передчасно вмерти – в бою, від нещасного випадку і т. ін.) прийняти смерть; віддати (покласти) життя (душу) за кого – що, покласти (зложити, положити) [свою] голову за кого – що; накласти (наложити) головою (головами, життям) за кого...
Словник фразеологічних синонімів
загинути —
[загинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи
Орфоепічний словник української мови
загинути —
див. загибати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
загинути —
ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.
Словник синонімів української мови
загинути —
Заги́нути, -ги́ну, -ги́неш, -ги́не; не заги́нь, заги́ньмо, -ги́ньте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
загинути —
ЗАГИ́НУТИ див. загиба́ти.
Словник української мови в 11 томах
загинути —
Загинути, -ну, -неш гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128.
Словник української мови Грінченка