заздрість
Заздрий від чужого щастя сохне.
Про заздрість, яка мучить людину.
У заздрості на все великі очі.
Заздрісна людина хотіла б мати все, що є в інших.
Заздрісний, як попівське око.
Давно священики дуже бідували і мусіли просити в людей, щоб прожити. А що у них нічого не було, тому просили всього, що лише побачили.
Заздрість їсть людину, як посуха билину.
Від посухи в'яне рослина, а від заздрости людина.
Заздрість не зробила ще нікого багатим, але завзятим.
Бо у заздрісного звернена думка не на працю, а як шкодити іншим.
Приповідки або українсько-народня філософія