1. Приповідки або українсько-народня філософія

заздрість

Заздрий від чужого щастя сохне.

Про заздрість, яка мучить людину.

У заздрості на все великі очі.

Заздрісна людина хотіла б мати все, що є в інших.

Заздрісний, як попівське око.

Давно священики дуже бідували і мусіли просити в людей, щоб прожити. А що у них нічого не було, тому просили всього, що лише побачили.

Заздрість їсть людину, як посуха билину.

Від посухи в'яне рослина, а від заздрости людина.

Заздрість не зробила ще нікого багатим, але завзятим.

Бо у заздрісного звернена думка не на працю, а як шкодити іншим.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заздрість — за́здрість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заздрість — Завидки, завидування, заздрощі Фразеологічні синоніми: біла заздість; чорна заздрість Словник синонімів Вусика
  3. заздрість — Завидющість, мн. ЗАВИДКИ, заздрощі, д. зависть, зависність, завидощі. Словник синонімів Караванського
  4. заздрість — [заздр'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. заздрість — -рості, ж., без додатка, до кого і рідко на кого – що. Почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого. || Пристрасне бажання мати що-небудь, досягти того, що є в іншого. На заздрість кому — так (такий, таке і т. ін.), що може хтось позаздрити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. заздрість — ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
  7. заздрість — За́здрість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. заздрість — ЗА́ЗДРІСТЬ, рості, ж., без додатка, до кого і рідко на кого — що. Почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого. — Якого хліба навозив!.. — подумав він із заздрістю, мало не з ненавистю до брата (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. заздрість — За́здрість, -рости ж. Зависть. Нема щастя без заздрості. Ном. № 1713. Завидько з заздрости нудився. Мкр. Н. 37. — мати на кого. Завидовать кому. Заздрість має на його. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка