1. Словник української мови в 11 томах

заздрість

ЗА́ЗДРІСТЬ, рості, ж., без додатка, до кого і рідко на кого — що. Почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого.

— Якого хліба навозив!.. — подумав він із заздрістю, мало не з ненавистю до брата (Коцюб., І, 1955, 120);

Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі овдоби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94);

Досада на свою злиденність і заздрість на Власвва бигатство мучили його (Мирний, IV, 1955, 126);

// Пристрасне бажання мати що-небудь, досягти того, що є в іншого.

Це була особлива, ніжна заздрість до юного покоління, яке жишимв при комунізмі (Донч., V, 1957, 293).

На за́здрість кому — так (такий, таке і т. ін.), що може хтось позаздрити.

Він усівся на передньому сидінні, гордий з того, що має можливість на заздрість сусідам проїхатися в такій машині (Збан., Між.. людьми, 1955, 20);

В Устини дочка виросла людям на заздрість (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заздрість — за́здрість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заздрість — Завидки, завидування, заздрощі Фразеологічні синоніми: біла заздість; чорна заздрість Словник синонімів Вусика
  3. заздрість — Завидющість, мн. ЗАВИДКИ, заздрощі, д. зависть, зависність, завидощі. Словник синонімів Караванського
  4. заздрість — [заздр'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. заздрість — -рості, ж., без додатка, до кого і рідко на кого – що. Почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого. || Пристрасне бажання мати що-небудь, досягти того, що є в іншого. На заздрість кому — так (такий, таке і т. ін.), що може хтось позаздрити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. заздрість — Заздрий від чужого щастя сохне. Про заздрість, яка мучить людину. У заздрості на все великі очі. Заздрісна людина хотіла б мати все, що є в інших. Заздрісний, як попівське око. Давно священики дуже бідували і мусіли просити в людей, щоб прожити. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. заздрість — ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
  8. заздрість — За́здрість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. заздрість — За́здрість, -рости ж. Зависть. Нема щастя без заздрості. Ном. № 1713. Завидько з заздрости нудився. Мкр. Н. 37. — мати на кого. Завидовать кому. Заздрість має на його. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка